Пантелеймона Коваленко / Мить!

Що таке мить?

Чи осягнуто кимсь?

Чи відчуте, чи спить

Відчуття, яким можна сказати,

І передати

Ту краплинку життя,

Що назвали ми – мить?

Я затримати хочу

Ту мить ,

Та

До рук не дається

Ще мить,

Що втікає кудись в забуття

Що продовжує миттю життя,

Що короткою є

-і втіка

Не біжить,

А так стрімко

Летить

І не можна її зупинить

І не можна її відтворить

І те все лише мить,

Лише мить!

Сон втікає -

Лишилась одна.

Та чомусь не засмучуюсь я?!

Все здається, що ось лише мить

Й сон до мене в мій покій спішить.

Він пригорне мене

Й заспіва

З колискової ніжні слова.

Про кохання, про ніч,

Про зірки

І про давні дитячі казки

В сні залишу я тугу й літа

В сні залишу всі смутки й

Жалі,

В сні знов буду така молода

І полину до неба з землі

У блакиті я буду летіть

Від повітря п’янкого

П’яніть

Милуватися чаром землі

І співати пісні голосні

Як в дитинстві співати,

Щоб всі

Чули голос мій й наші пісні.

Буду сонце в блакиті ловить

В сяйві сонячнім

Промінь злетить

І покаже дорогу ясну

До Всевишнього

Й збудить від сну,

Бо торкнеться проміньчик вже вуст.

В поцілунку солодкім проснусь

І в молитві до Бога звернусь.

Буду дякувать Богу за сон

І за сон і за яв. За любов

І за землю мою чарівну

І що ранком зустріну зорю,

Що знов вибіжу знов на росу

Босоніж пробіжу

І вдихну

Я на повнії груди-красу.

Добрий Боже, спасибі Тобі

За красу, за росу і за мить,

Що так стрімко кудись відлетить.

І за сонце й за річку й красу

Я все це – до людей понесу

Усміхатися буду й співать

І життя на землі прославлять.

Бо Тобою дарована мить

Лиш до Тебе колись відлетить.

18.10.1985.00.30