Скай / Лицарі світла
Час — це водночас щось дуже відчутне й невловиме. Ми кажемо: «Прийшов наш час», «минули ті часи»... Можливо, кінець першого десятиліття нового віку буде асоціюватися, згадуватися та переосмислюватися людьми і через музику С.К.А.Й. Гість «Дня» — лідер цього гурту Олег СОБЧУК.
— С.К.А.Й. нагороджений номінаціями «Найкращий вокаліст року», «Найкращий альбом року» за версією премії Джем-fm «НеПопса» та «Найкращий рок-гурт року» першої премії Ukrainian Music Awards. Що це, окрім внутрішньої сатисфакції, вам принесло? І що б ці нагороди означали в західному шоу-бізнесі?
— На мою думку, із заснуванням премії «НеПопса» відроджується український рок. Виникнувши як явище на перших «Червоних рутах», утвердившись на інших фестах, він потім пішов у андеграунд. Очевидно, що і той зв’язок між рок-командами різних поколінь був перерваний. Скажу відверто, мені подобається формат, в якому відбувається нагородження. Прихильники можуть прийти і вільно поспілкуватися зі своїми кумирами. Все цивілізовано і демократично. Без понтів.
Напевно, після вручення тих нагород побільшало замовлень. Я не хочу порівнювати вітчизняних шоу-бізнес із західним. Тому що ні шоу, ні бізнесу в нас немає. У мене інколи складається враження, що живемо в королівстві кривих дзеркал.
— У 2006 році гурт виступав на сцені Київської опери на урочистостях одного з відомих банків. Із вашим дорослішанням змінювалися прихильники С.К.А.Й.?
— Все-таки студенти — найвідданіша публіка. У цей період якось найменше думається про побут. Ти — окрилений, захоплений і закоханий! І зранку до ночі хочеться слухати музику. От скажи, ти би пробиралася за автографом улюбленої команди крізь міліцейський кордон? Я теж ні. А у віці 18— 22 років це в кайф! Очевидно, дорослішаємо ми — дорослішають наші прихильники. Той виступ в оперному театрі перед банківськими працівниками у вечірніх сукнях і смокінгах був дуже хвилюючим. Але було не менш приємно якось у Вінниці почути від простого чоловіка під 50, що йому подобається пісня С.К.А.Й. «Best друг». Дивлячись на нього, цього не сказав би. У кращому випадку йому мав подобатися фольклор, в гіршому — шансон.
— На музиці С.К.А.Й. виросло принаймні покоління. Що ти як кумир цього покоління хочеш йому адресувати через музику?
— Мені хочеться говорити про любов і добро, молодість і свободу. Це залежить від пісні. Зрештою, у своїх композиціях ділюся досвідом. А усвідомлення, що це вже хтось пережив до тебе, полегшує вибір чи випробування, чи просто саме життя.
— Олеже, що для тебе важливіше: драйв, який отримують на концертах С.К.А.Й. 13 — 26-річні чи скупа оцінка когось з рідних, колег або партнерів?
— І те, і те важливо. Кожен із нашої команди неймовірно віддається на сцені, тому, природно, хочемо взаємовіддачі. Прагнемо, аби щоразу між нами і публікою встановлювався енергетичний зв’язок. Особливо прислухаємося до порад продюсера Едуарда Кліма і директора Олексія Руденка. Моя семирічна донька Тетянка теж говорить, які пісні їй подобаються. І зараз наспівує кілька з нового альбому. Мене тішить, що вона співає саме ті композиції, що я також їх виокремив. Але, мабуть, найбільш пам’ятними були слова фронтмена легендарного гурту ДДТ Юрія Шевчука. «С.К.А.Й. грає прекрасний сучасний український романтичний рок», — отак він сказав.
Знаєш, у книжці відомого кліпмейкера Ірини Миронової написано, що хоч скільки б музикантів хвалили, це ніколи не буде забагато — настільки вони фізично, психологічно, енергетично викладаються, коли пишуть чи виконують пісні.
— А ти охоче хвалиш колег?
— Абсолютно! Заздрість — це хвороба шоу-бізнесу. До речі, коли ми тільки-но переїхали з Тернополя до Києва, були дуже відкриті до спілкування. Але нас сприйняли прохолодно, може, насторожено. Та все ж, якщо колеги грають класно, я обов’язково про це скажу. Якщо погано, промовчу. Хіба спитають...
— С.К.А.Й. часто бере участь у благодійних заходах, навіть сам виступає їхнім ініціатором. Нещодавно гурт від України приєднався до світової спільноти у боротьбі зі СНІДом, виконавши композицію Веаtles «All You Need Is Love», яку в один і той же час співали зірки в багатьох країнах.
— До речі, це не стало інформаційним приводом для вітчизняних ЗМІ. Менше з тим. Знаєш, якось мене щось сильно спонукало зініціювати благодійний концерт у Тернополі, кошти з якого пішли у місцеві притулки для дітей-сиріт і на купівлю холодильника для дитячого відділення Тернопільської обласної лікарні. Тепер я усвідомлюю, що це був Бог. На той момент після тривалих старань ми з дружиною Машею нарешті чекали на нашого сина Арсена. Після такого Його подарунку Господь хотів, щоб я подбав про знедолених діток, обділених батьківською любов’ю і ласкою.
— Якось працюючи зі С.К.А.Й., я зрозуміла, що ви — команда дещо «колючих» людей, але у вас є щось більше від шоу-бізнесу. Це — певні цінності, які об’єднують.
— Очевидно, нас об’єднує музика. Ми знаємо, хто на що здатен, навіть якщо імпровізуємо. Але найбільше об’єднує те, звідки ми — з Тернополя. Тут, в мегаполісі, це особливо відчутно
— Хтось з іншого міста міг би в гурті «прижитися»?
— Звісно. Але у нас є спільне минуле, яке тримає. Інакше вже б розбіглися — були моменти, які спонукали до цього. Знаю, що мої музиканти стоятимуть за мене горою. І я за них. Хоч чого б це стосувалося: честі, особистих питань, релігійних поглядів, національних інтересів...
— Я неодноразово була свідком того, як стадіони співають ваші хіти, молодь проривається крізь міліцейський «ланцюг» за автографами, від сцени до гримерки чи автобуса тебе супроводжує ескорт охорони... Ви були готові до такої шаленої популярності?
— Гадаю, наша популярність попереду — навесні виходить новий альбом. Я дуже впевнений у цьому матеріалі. Але популярність не є самоціллю. Самоціль — професійна майстерність: вийти на сцену, зіграти щиро, відверто, енергетично, драйвово — щоб глядачі пішли з концерту щасливими! Перед виходом на сцену завжди трохи мандражую — відчуваю відповідальність... Я просто живу у відповідності з собою. Якийсь період з нас «ліпили» зірок: стильні зачіски, ультрамодні костюми... Ми виглядали декоративно. Очевидно, тоді себе по-іншому відчували. Минув час. Музиканти зі С.К.А.Й. стали більш зрілими. Тепер, коли знаєш справжню ціну успіху (наприклад, записуючи другий альбом, ми їли одну гречку), пам’ятаєш, як я співаю, «хто ти і звідки», можна приміряти ультрамодні костюми. І нам в них буде психологічно комфортно. Вони вже не вплинуть на наші серцевини...
КОМЕНТАРІ
Сергій АРХИПЧУК, режисер:
— Для мене С.К.А.Й. є уособленням справжньої рок-музики і асоціюється із тими командами, які слухав у юнацькі роки: Deep Purple, Slade, Led Zeppeling, Nazareth, Сюзі Кватро... Вони були такими проникливими, щирими, відчайдушними, пронизані ліризмом, волелюбні... Це все є у С.К.А.Й. На тлі майже витіснення чоловічого гена з українського суспільства це — дуже чоловічий гурт. Він не використовує надмірно екзотичних речей (гротескність чи екзальтованість) у боротьбі за прихильників. Хлопці — колоритні типажі. Наприклад, їхній гітарист Сашко (Папа) цілком природно виглядав би у сучасному британському фільмі; як і решта музикантів, несе неповторну карму свавільного і неприборканого українського самурая. Я працював зі С.К.А.Й., зокрема, у благодійному турі «З вірою і любов’ю», що проходив під патронатом глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара). Цей тур був своєрідним посланням Церки, Блаженнішого і музикантів до молоді. І в тім посланні слово С.К.А.Й. було вагомим. З їхніми хітами, особливістю звучання вони були концептуальними для фіналу концерту. Команда є втіленням доброго смаку і могла би скласти конкуренцію музикантам за межами країни. Але в самій Україні вони не мають достойного пошанування, тому що у нас занижений, зіпсований смак, девальвовано цінності, й через історичні катаклізми слаборозвинутий інстинкт прихильного ставлення, поваги до свого, гордості за нього. Але я певен, що полуда з очей зійде у тих людей, впливових у мас-медіях.
Володимир ЛАВРЕНЧУК, голова правління «Райффайзен Банк Аваль»:
— У листопаді 2006 року ми організували важливий захід — концерт у Національній опері, який ознаменував ребрендінг нашого фінансового інституту: банк Аваль перетворився на «Райффайзен Банк Аваль». За допомогою цього концерту нам важливо було донести повідомлення, що ми є саме українським банком з іноземним капіталом, що ми віддані розвитку української економіки та українським цінностям. Тому в концерті взяли участь різноманітні популярні українські музичні виконавці: від Дмитра Гнатюка до гурту «От винта». У цій яскравій мозаїці провідних музикантів був і гурт С.К.А.Й. Ми вдячні хлопцям з гурту за те, що вони погодилися взяти участь у нашому заході. Для мене гурт С.К.А.Й. — це стовідсоткове попадання в той позитив, який існує в популярній українській музиці ще за часів Володимира Івасюка. Це — «живі» музика та слово, глибокі тексти плюс сучасне модернове аранжування.
Юрій ШЕВЧУК, лідер гурту ДДТ (Росія):
— С.К.А.Й. грає якісну, романтичну, проникливу музику. Співає про, здавалося б, прості речі: любов, дружбу, повагу, тепло, еволюцію наших сердець... Про життя, як воно є. Але насправді за бутафорією повсякдення і людськими масками ми всі у пошуках цієї СПРАВЖНОСТІ Й ЛЮДЯНОСТІ. Це — команда прекрасних людей, чий погляд спрямований у небо. У буквальному і переносному значенні. Тобто, попри реалії, спрямований на позитив, на життєві цінності. І це відчувається в їхніх піснях. Хлопці, на відміну від багатьох музикантів, мають громадянську позицію. Їх я можу назвати своїми друзями. Певен, ще зіграємо спільні концерти і в Росії, й в Україні.