Мануела Ґретковська / Європейка
Мануела Ґретковська в Україні вже доволі відома, і «Європейка» — не перша з її книг, перекладених українською.
Раніше вийшли друком збірка оповідань «Пристрасний коханець», повість «Метафізичне кабаре» та роман «Полька». Щастить авторці й на добрих перекладачів. Сама вона також відвідала Україну під час львівського Форуму видавців 2005 року.
У Польщі з іменем Мануели Ґретковської пов’язаний постійний епітет «скандальна авторка». Критики вважають її книги занадто відвертими, а виступи на телебаченні чи у пресі надто провокативними. Ось, наприклад, її власний опис одного з таких інцидентів, коли письменниці заборонили виступати на першому каналі польського телебачення після того, як в одній із програм вона вживала нецензурну лексику:
«Заголовок: «Застереження! В розмові трапляються нецензурні слова. Через те, що наша героїня вживала їх у телепередачі «Пегас», колектив програми звільнили. Чи мусила вона вживати вульгаризми, адже телевізійна дискусія стосувалася «Сцен з позашлюбного життя», що їх написала вона та її чоловік Пйотр П’єтуха? Невже скандал іще не набрид Мануелі Ґретковській?»
- Чи соромно вам за історію з «Пегасом»? — запитує молода журналістка.
- Соромно? Але чому? Соромно має бути не мені. «Пегас» дивиться жменька інтелектуалів, яких дирекція «Одинички» має, до того ж, за шмаркачів, котрі не читали Рота й Міллера і які шукають слово «пизда» в словнику іншомовних слів. Між іншим, «пиздити» в старопольській мові означало «марудити», тобто, наскільки я розумію, відтягувати отримання оргазму, коли партнер уже досяг насолоди, передчасно кінчивши".
Мануела Ґретковська написала перший у Польщі щоденник вагітності, чим шокувала частину своїх читачів, адже ця тема не лише в нас належить до табуїзованих. Скажімо, письменниця Євгенія Кононенко теж переконана, що українське суспільство не готове до обговорення таких тем: «Моя мати вважає, що про пологи потрібно говорити з акушером, а не з читачем», — такий досвід рецепції творів Кононенко. Ґретковська не лише літератор, а й плідний теле- та кіносценарист. Її твори перекладено кількома світовими мовами.
Метафізична, мистецтвознавча та містична тематика, характерна для ранніх творів письменниці, не присутня чи майже не присутня в останніх її книгах. І «Полька», і «Європейка» найбільше відповідають жанру щоденників, не завжди навіть белетризованих. Часто читачеві, навіть посвяченому в контекст, важко зрозуміти, що саме має на увазі авторка. Ці книги є просто шкіцами щоденних вражень і думок, з яких можна довідатися про авторку все чи майже все. Ці книги об’єднує ще й максимальна відвертість, із якою письменниця розповідає про своє життя, включно з найінтимнішими подробицями. Чимало польських реалій,
Є в тексті й «українські» мотиви. Скажімо, обурення щодо критичних рецензій на польський переклад книги Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» та театральну постановку цього твору у варшавському театрі Кристини Янди, який здійснила режисерка Ева Енслер. Вистава отримала назву «Монологи вагіни»:
«Пйотр зі співчуттям кинув мені «Політику», розгорнуту на тексті про польську інсценізацію «Монологів вагіни» Енслер. Краківські акторки не хотіли визнавати книжку. Їх вражав надлишок драматичної розповіді та відсутність здійсненого кохання між жінкою і чоловіком. Тексти видавалися їм пласкими та погано написаними. Одна з акторок не уявляла «Монологів…» на сцені, розмірковувала, яким чином говорити глядачам про піхву, щоб не переступити тонкої межі доброго смаку.
Вони мали грати чи віддаватись? І це акторки, чутливі до слів. Від страху постискали ніжки, аж поки чоловіки їх не вмовили… Найстарша під впливом чоловіка визнала, що «Монологи…» можуть стати терапевтичною книжкою для жінок».
Український переклад Софії Андрухович