Наталія Гриник-Кубяк / Зустріла я магнолію в цвіту...

* * *

Зустріла я магнолію в цвіту,

Вона ще тільки розпускає віти,

А я шукаю ще життя мету

І думаю: «Як це чудово жити» !

І наче вчора ще була зима,

Й доводилося часто сумувати,

А нині суму у душі нема,

Я хочу цю весну тобі подарувати.

Ти бачив як магнолія цвіте?

Як розгортає квіти обережно?

Чи знаєш ти, мій любий друг, про те,

Як я давно люблю тебе безмежно?

Пташки співають в парках і садах,

І все живе до сонця тягне віти,

Листочкам тісно враз стає в бруньках

Все прагне жити, жити, жити, жити.

Життя таке коротке, та його,

Прожити треба і прожити гідно.

Від добрих справ продовжиться воно,

А якщо зло чинить - мине безслідно.

Я так люблю магнолію в цвіту,

І взагалі весну, як не любити?

Здається, бачу вже й життя мету,

Але про це так складно говорити.

Мета така далека і близька:

Я хочу жити і людей любити.

І щоб дорога не була слизька,

Душею просто треба не кривити.

Я хочу так багато ще зробить:

Сім’ю створити, думаю, що зможу

Дітей хорошими людьми зростить,

І Бог мені у цьому допоможе. 7.04. 98.