Мистецька аґенція Арт-Вертеп / «Львівська літературна криївка» виходить з підпілля

А допомогла молодим талантам вийти «з підпілля на папір» літературна агенція «Піраміда», яка й розмістила під однією палітуркою із назвою «ЛяЛяК» сімнадцять кращих поетів кінця 2000-х років.

- Це проект Марії Шунь, - розповідав про «ЛяЛяК» координатор проекту Василь Габор. - Вона взяла на себе обов’язки літературної мами: зібрала довкола себе обдарованих львівських поетів і, що рідко нині трапляється, – виступила ще й меценатом цього проекту. Шати «пошив» відомий львівський художник Юрко Кох. А мене особисто ця книга вразила якісною поезією. Я її не знав. Можливо, кожен зокрема автор не зробив би такого ефекту, а от разом – враження те, що треба.

Серед 17-ти поетів-бійців «ЛяЛяК» є вже відомі Львову імена та ті, що лише з’являються на слуху: Марія Весна, Оксана Васьків, Володимир Вакуленко-К, Галина Гевків, Ірина Дементьєва, Лілія Демидюк, Наталя Дьомова, Арсеній Барзелович, Микола Крат, Василь Мицько, Юлія-Ванда Мусаковська, Наталія Пасічник, Лариса Радченко, Григорій Семенчук, Владислав Шубенков та Ігор Ясенівський.

«ЛяЛяК» є антологією нової поетичної хвилі Львова і приЛьвова 2000-х років. Це нова львівська молодіжна хвиля, котра ще проб’ється зі суто львівської криївки на всеукраїнський марафон», - зазначила в передмові Марія Шунь.

З її слів, кожен з учасників «ЛяЛяК» – особливий. Наприклад, Оксана Васьків – «лаконічно-фотографічна, вона наче узагальнює собою плеяду ровесників: «Пробиваємо мову чужу, мов стіну, наша станція – бути нічними туристами»; і Василь Мицько, котрий, як суто львівський лицар-кавалер (з приперченою дозою іронічного шарму), «купив ключі до ніжних дам, продав старозавітні мрії», за Мицьком стоїть ціла галицька куртуазна «школа батярства»; і Владислав Шубенков, який як вовченя, покинуте саме на себе; і Григорій Семенчук, котрий зматеріалізовує слова, а його «небо вибухає як запальничка». І як не придирайся, а усі вони несамовито західні у свободі слова, вибору світу та літературних смаках.

На фото: Василь Габор: «Я десь чув, що у Львові поезія померла. Не вірте!».

(c) www.wz.lviv.ua