/ «Свою країну я люблю, а владу – ні...»
Меломанів, які того вечора зібралися у Національному драматичному театрі ім. М. Заньковецької, об’єднує любов до справжньої музики. І цю любов вони несуть уже кілька десятків років – любов до музики знаного російського музиканта Бориса Гребенщикова. Цього разу легендарний БГ завітав до столиці Галичини не у складі рок-групи «Акваріум», а із більш камерним почтом – разом з четвіркою музикантів презентував львів’янам акустичну програму «День радості». Театральна зала була заповнена (ціна квитків коливалася від 150 до 380 гривень). Концерт, якщо не враховувати перерви на антракт, тривав понад дві години, за які Гребенщиков і його команда подарували публіці море радості та позитивних емоцій. У найближчий тиждень «Дні радості» відчують меломани Києва та Чернігова.
Оваціями залу супроводжувалася уже сама поява Бориса Гребенщикова на сцені. Взявши до рук гітару, лідер «Акваріума» всівся на стілець – і гайда видавати на-гора проникливу музику, по-філософськи глибокі тексти і справжні емоції. При цьому сам БГ кожній ноті, кожному слову радів настільки щиро, що його щирість і ті простота та легкість, з якими він виконував пісню за піснею, не могли не полонити присутніх. Хоча у ході вечора музикант вибачився перед публікою за «непопадання у деякі ноти» – через нежить та застуду...
Акустичне звучання і камерний формат надавали вечору якогось домашнього затишку. А коли до четвірки російських музикантів приєднувався відомий ірландський флейтист Браян Фенніган, вслуховуючись у звуки його інструмента, хотілося просто заплющити очі – і мріяти, мріяти...
Знавці творчості Бориса Гребенщикова з перших акордів впізнавали хіти з репертуару «Акваріума» – і вдячно аплодували. Провівши невеличку репетицію, БГ організував у залі хор, який з усмішкою на устах виспівував: «Что нам делать с пьяным матросом?». На цій позитивній ноті оголосили антракт. Під час перерви публіку не випускали з театру – відтак народ прямісінько у заньківчанському фойє організував собі курилку: диміли направо-наліво...
Друге відділення «Дня радості» стартувало зі словесного діалогу з залом. Проанонсований формат творчого вечора зобов’язав Гребенщикова відповідати на записки публіки. А записок за антракт назбиралося повний кошик. Оцінивши оком допитливість львів’ян, БГ не розгубився: «О Господи! Знаєте, а люди, які не писали записок, через дві години починають втомлюватися...». Відтак музикант відповів лише на десять запитань. Цікавилися меломани усяким: від музики та політики – до релігії і особистого. На запитання «Чи знайшли ви свою половинку?» Гребенщиков відповів: «А хіба я справляю враження людини, якій чогось не вистачає? Зрештою, усі ми – в родинних відносинах, бо ж є дітьми одного Бога. І це замінює все». Швидко зорієнтувався БГ, прочитавши у записці: «Що ви хочете передати своєю музикою?» – «Якби я міг про це щось розповісти – не співав би». А шквал оплесків зірвав, різко поставивши на місце шоу-бізнес: «Шоу-бізнес до музики має нульове відношення».
Закинувши Борисові Гребенщикову «наближеність до російської влади», хтось із залу поцікавився у музиканта: «Чи комфортно вам живеться у вашій країні?». «У моїй країні мені завжди було комфортно, при цьому я розумів, що добре не буде ніколи, – зізнався лідер «Акваріума». – Свою країну я люблю, а владу – ні. У цій країні завжди були проблеми – від часів її заснування. Ця країна так влаштована. Треба з цим змиритися. І щодня робити її кращою». В останній записці із залу, на яку відповів БГ, було доволі несподіване запитання: «Коли кінець світу?». «Щоб був кінець світу, треба, щоб був його початок...» – поділився Гребенщиков своїм філософським баченням.
Відставивши в бік кошик із записками, БГ від словесного спілкування з публікою перейшов на більш близьку йому мову – музичну. У завершальній частині вечора, на відміну від меланхолійно-медитативного початку, зазвучали мелодійно та емоційно більш надривисті композиції. Під завісу концерту публіка «розкочегарилася» настільки, що п’ять разів (!) викликала музикантів «на біс». Ось тут не обійшлося без «Полковника Васина» і «Поезда в огне», які зал співав хором. А от знаменитий «Город золотой» БГ, попри наполягання публіки, таки проігнорував...
P. S. У найближчому тижневику читайте ексклюзивне інтерв’ю Бориса Гребенщикова кореспонденту «ВЗ», у якому він, зокрема, пояснив, чому для нього – кожен день є днем радості, зізнався у байдужості до грошей та влади, а також задумався над всюдисущістю низькопробної «попси».