Мистецька аґенція Арт-Вертеп / Легедзинське антибільшовицьке повстання 1920: відкриття пам'ятника!
ГЕРОЇЧНИЙ ДУХ ЖИВЕ В КОЖНОМУ!
7 листопада 2010 р. 12:00 - 14:00. Відкриття пам'ятного знаку учасникам антибільшовицького повстання 1920 року в селі Легедзине.
У цей пам'ятний день виступатимуть гурт Вертеп, лірник Сашко, Кобзар Михайло Коваль, Гуляйгород і TaRUTA та ін.
...Автори:
художники Микола Теліженко, Юрій Олійник,
архітектор Василь Дмитренко
Матеріал - вапняк (інкерманський)
Розмір - 100см на 100 см і на 250 см, вага - 5 т
Вартість проекту - 40 000 грн
Пам’ятний знак – це Дерево Роду на чотири сторони Світу. У камені
вирізьблено ключові історичні періоди нашої землі – від Трипілля і
Княжих часів до Козацтва та Новітньої України. Дерево Роду охороняють
залізні борони – зброя учасників легедзинського повстання 1920 року.
Такі борони селяни, які боролись за свої родини і землю, використали як
зброю, і затримали червоних кіннотників бригади Котовського.
Ідея встановити пам'ятний знак героям належить легедзинській громаді та Громадській ініціативі "Толока Легедзине".
+++
ПРАЗНИК У ЛЕГЕДЗИНОМУ
10 листопада 1920 року на майдані Легедзинської церкви великомучениці Параскеви було занадто людно, навіть для такого свята як сільський храм. Основні групи «празникових» уже підтягнулися і тепер збуджено щось обговорювали. Старші дядьки курили самокрутки, слухали запальні балачки молодих, поглядаючи на валки возів, наповнених боронами. Знизу, від Попівського ставка, заграв оркестр. – Таляни!, - гукнув хтось. Колона з сусіднього села Тальянок підходила до церкви з прапором і музикою.
Уже за кілька годин біля тисячі людей виставлятимуть рядами борони, маскуючи їх осіннім бур’яном, сільські отамани готуватимуть до бою людей, перевіряючи їхню зброю – вила, рушниці. Легедзинський дяк за зброю мав сапу. По флангах ставили «Льюіси» – кулемети із села та привезені вишнопільськими «дерещуками». Були тут ще «гості» з Косенівки, Зеленькова, Камянечого, Рогів.
Так, за селом Легедзине, по Уманському шляху, як тоді казали – на Дзюбанці, почався збройний виступ місцевого підпілля Української Народної Республіки проти частин червоних кіннотників, які рухалися на Звенигородку. Саме у ці дні Червона Армія прорвала кримську оборону російської Білої гвардії, відчувши себе «на коні». Загрожував їй тепер хіба що Петлюра, який з Поділля намагався прорватися на Центральну Україну і чекав на хвилю сільських повстань, які могли змести більшовиків з їхньою продрозверсткою, грабунками і чекістськими «зачистками».
Перша кінна лава котовців «нарвалася» на борони і кулемети повстанців. Друга, розвернувшись, відійшла на Дубину, і, дочекавшись підмоги, випустила перед себе кілька тачанок, які під дядьківськими пострілами, на шаленій швидкості розвернулись і хвилями пустили черги з важких кулеметів. За ними пішла кіннота. Хтось з коліна до останнього відстрілювався, чи калічив вилами ворога. Хтось, не витримавши нерівного бою, втікав до села. Серед повсталих було багато жінок і підлітків.
Зайшовши до села, червоні почали розправу: страчували впійманих повстанців, зачинили в приміщенні школи сотню молодих селян – заручників, яких пообіцяли відпустити в обмін на «льюїси», інакше –розстріляють. Спалили в Легедзиному і Тальянках по десять садиб найактивніших організаторів виступу. За спогадами, у цей день, на Параски, загинуло до сотні селян.
Час, у вимірі людському, і є історією. Він проходить, події забуваються, і навіть втрачаються для наступних поколінь назавжди, наступає певна амнезія – провали в історичній пам’яті. Пам’ятаймо все. І добре і погане: переляк наших прадідів, коли в їхніх дітей відбирали останній шматок хліба і вони мовчки, як худоба, помирали, і шалене геройство в агонії, коли з боронами без страху кидалися під леза шабель і ворожі кулі: за себе, за своїх сусідів і за Україну, яка ось-ось, вперше за сотні років, мала стати самостійною державою.
У повстанні брали участь жителі семи черкаських сіл: Легедзиного, Вишнополя, Тальянок, Косенівки, Зеленькова, Камянечого та Рогів.
90 років по тому, в Легедзиному і навколишніх селах, правнуки повсталих вшановують пам’ять своїх прадідів.
ІНШІ ДОБРІ СПРАВИ
Під час відкриття пам"ятника відбуватиметься збір книжок для шкільної бібліотеки села Легедзиного. Хто хоче долучитися - не забудьте прихопити з собою цікаву сучасну українську книжку. Збір книжок відбуватиметься у межах проекту "Україна читає", що розпочався саме з Легедзиного ще з 31 липня цього року. Тут є перелік найнеобхіднішої літератури: legedzyne-school.reads.wishes.in.uaПодробиці про проект: http://www.facebook.com/group.php?gid=14
© Владислав Чабанюк, 2010.