ДахаБраха / Light (відео)
Це не бажання завоювати масову аудиторію, запевняють музиканти, це спроба зробити свою творчість легшою для сприйняття. ДахаБраха відомі в Україні та Європі як етнохаус-гурт. Однак уперше за 5 років свого існування вони вирішили відмовитись від цих двох, здавалося б, визначальних характеристик.
Соліст гурту Марко Галаневич розповідає, що їм часто казали, що ДахаБраха - важкий продукт, тож тепер музиканти вирішили зменшити містичність і медитативність та навіть частку слов’янської етнічності. А натомість розбавити свій доробок легкими іронічними композиціями.
«Це був такий настрій, було таке бажання в певний час зробити музику трошки легшою. Ми часто чули, що ми мовляв дуже психоделічні і так далі… А тепер вона стала легше, тому можна справді слухати в маршрутці чи в машині», — пояснив соліст гурту Марко Галаневич.
Залишили традиційну для гурту суміш елементів різних фолькових традицій - індійську, гуцульську, африканську, однак, класифікувати новий альбом за жанром чи стилем неможливо, адже їх змішували по декілька, навіть, у межах однієї композиції. На зміну речитативному замовлянню прийшов хіп-хоп та карпатський реп. Замість визначальної для попередніх дисків містики та хаосу – соул та елементи джазу. У цьому ж альбомі «Please, don’t cry» кавер на новозеландських драм-н-басових Concord Dawn. Однак Марко попереджає зал: «Грати будемо пісні і зі старих альбомів, а то буде вже зовсім лайт».
ДахаБраха розпочинала свою творчість саме на слов’янському фольклорному ґрунті. Співала староукраїнською, російською, болгарською та молдовською мовами, тож, цілковито несподівано прозвучала в альбомі англійська. Розширюватися в іншомовний фольклор, а відповідно, і культуру не є порушенням ідеї та спрямованості ДахаБрахи. Це розширення горизонтів, вважає Марко: «Це не є предметом для якихось дискусій чи обмежень. Чим більше ти знаєш мов, різних культур, тим багатішою ти стаєш людиною. Це відомий факт. Ніхто не знає, яку надалі ми ще використаємо мову, але разом з тим ми все одно залишаємося українцями. Ми постійно про це говоримо і все робимо для того, щоб люди дізнавались про Україну тільки хороше, щоб взагалі знали, що Україна є».
А от з текстами в альбомі і справді коїться щось неймовірне: то розповіді про те як тяжко жити й пити на селі, а то, хоч і у традиційній «брахівській» тональності, але у зовсім неочікуваній за змістом «тьолкі» у приспіві одного з треків.
Чи продовжуватиме ДахаБраха у стилі лайт, чи повернеться назад до етнохаусу, - прогнозувати, що буде далі музиканти не беруться. Це, як то кажуть, справа настроєва.
Леся Іванова