Микола Миколаєнко / Прощай, моя голубко сизокрила

 

Уся країна за Тобою плаче

Прощай, моя голубко сизокрила,

невдовзі стрінемось на світлих Небесах...

Скількох людей Ти щастям одарила,

сама собі обрала найгіркіший шлях.

Усеблагий Всевидящий побачить

Твої шляхетні помисли, святі діла...

Уся країна за Тобою плаче,

Ти непогасно їй Замцерлою цвіла.

Дзвенить Твоє сопрано неповторне

і слово наймудріше у серцях людей...

Але ридають кобзи та валторни,

печаллю повняться анапест і хорей.

У цвіті яблуневому, Валюшо,

Ти на Землі живи, де соловейків спів...

Але кудись мандрують наші душі,

в які краї – я розгадати не посмів.

Планета, що теплом Твоїм зігріта,

пливе в немислимих парсеків грозовíй.49

І на астральній голубій орбіті,

як лик святий, – зорить коханий образ Твій.

Прощай, Моя Голубко Сизокрила!..

Січеслав, 22.05.–11.06.2007