Український Тиждень / Гартування артом: культурні арт-центри Дніпропетровська
У Дніпропетровську для розвитку арт-ринку є величезні можливості, адже потенційних покупців тут не бракує. Торік у місті відкрилися аж два арт-центри: «Я Галерея» та «Квартира». І навіть якщо вони не одразу поліпшать смаки дніпропетровських бізнесменів, то напевно посприяють мистецькому розвиткові численної юної та спраглої до прекрасного дніпропетровської публіки.
ГАЛЕРЕЯ-ЦЕ Я
Відкриття арт-центру Павла Гудімова «Я Галерея» можна сміливо називати центральною культурноюПОДІЄЮ2010 року для Дніпропетровська. Міститься арт-центр, який з'явився завдяки допомозі мецената Павла Мартинова, у новобудові неподалік центру міста. «Ми зробили проект зручної та гнучкої виставкової зали у стилі аскет-дизайну, - описує галерейне дитя Гудімов. - Є частина outside, де ми показуватимемо вуличні проекти, і практично такий самий за площею зал. Цей майданчик міг би бути де завгодно: в Берліні, Нью-Йорку, Москві, Києві. Він досить глобалізований». Тим часом виставкова зала регулярно збирає аншлаги.
«У Європі чи Америці навіть у у малесеньких містах знаходиш культурні осередки. Польське Віurо WystawArtystycznychмає сітку по країні. Тепер «Я Галерея» є не лише в Києві, а й у Дніпропетровську. Це допоможе зв'язати місцевий культурний контекст зі всеукраїнським», - вважає Павло.
Арт-центр зосереджений на візуальному мистецтві, хоча інші види тут теж присутні. Наприклад, виставка абстрактного живопису «Відчуваю!» супроводжувалася експериментальною музикою. «Окрім групових і кураторських проектів я планую ретроспектективи відомих українських художників», - розповідає Павло Гудімов. Арт-центр має також освітню програму, яка складається з лекцій та майстер-класів, кіноклубу «А кіно», публічних дискусій та концертів.
Тож поки відвідувачі галереї перекидаються байками про студентів Монтажного технікуму, які нещодавно завітали до галереї, щоб ознайомитися із сучасним мистецтвом, Гудімов сприймає прихід у їхні життя арту без іронії: «Дніпропетровська публіка дуже молода, дуже зацікавлена. Я переконаний, галерея вплине на середовище. Іце не просто самовпевненість».
ПОВНА КВАРТИРА МИСТЕЦТВА
В арт-центрі «Квартира», відкритому спершу наприкінці 2008-го та нововідкритому після пожежі вже торік, можна заблукати. Під скошеною стелею старого катеринославського будинку в центрі Дніпропетровська «Квартира» займає два поверхи поліфункціонального простору. Кухня в затишній білій мансарді - місце для зустрічі гостей, далі під стелею - невелике приміщення з пультами, колонками та подушками. «Тут учора показували кіно, - розповідає «квартирантка» Ольга Володіна, - потім тут-таки спали музиканти. Також у нас відбуваються концерти, ганці, виставки, поетичні читання». На другий поверх ведуть сходи, які нагадують клавіші фортепіано. «Обережно, зараз зазвучить, - попереджають мене «мешканці» «Квартири». - Уперше сходи були відкриті під час виступу РіаnоЬоу». Натомість звуки справді долинають - від відвідувачів, які співають, збігаючи сходами.
«Змінюємо виставки шаленими темпами, - розповідає Ігор Ніколаєнко, колишній арт-директор журналу «НАШ», який нині відповідає за художнє наповнення «Квартири». - Найдовша затрималася на три тижні. Це навіть менше, ніж прокат у кінотеатрах».
З жовтня минулого року в «Квартирі» виставлялися роботи Павла Макова, Едуарда Яшина, Іллі Ісупова, Олексія Маркитана, Михайла Ритяєва. «Не знаю, чи люди змогли все це перетравити, - зауважує Ольга. - У дніпропетровців чітке уявлення про те, що їм подобається, що цікаво. Звісно, всіх вабить звичайне на кшталт «приїхали з Москви» або «привезли з Берліна». На щось нове якщо й реагують, то мляво, треба довго сіпати. До нас щодня приходять абсолютно різні люди, їх величезна кількість».
КОНКУРЕНТІВ ВІТАЮТЬ
Активісти українського підпілля Дніпропетровська - мистецька агенція «Арт-Вертеп» - уже давно вийшли з андеграунду. Але базуються, як і раніше, у підвальному приміщенні, по вінця заставленому книжками. «За останні роки Дніпропетровськ змінився на краще, - констатує «арт-вертепівець» Олександр Чиж. - Коли ми починали, не було організацій, які працювали б у галузі культури. Нині з'являється певна конкуренція в царині мистецтва, і це добре. Напевно, згаданий процес триватиме й далі. Кожна організація шукатиме свою нішу й аудиторію, на яку працюватиме».
РОК-ПРОВІНЦІЯ
З'явилися в місті й додаткові майданчики, здатні вмістити з кожним роком відчутно більшу аудиторію виконавців альтернативної музики. Зокрема, у приміщенні колишньої швейної фабрики розташувалися розширені творчі простори клубу MasterShmidt. Називається новий майданчик «Дім Кабаре», або просто ДК. Вигляд споруда в центрі міста має заманливий. Тоді як на останньому поверсі вікна зяють дірками без скла, а частина приміщень покинута й порожня, вхід з іншого боку веде до колишнього ДК фабрики, де й розмістився клуб.
Проте живеться у Дніпрі відомим далеко за межами міста рокерам не так уже й легко. Лідер гурту «и Друг Мой Грузовик» Антон Слєпаков на обговоренні майбутнього рок-культури у «Я Галереї» розповів про будні гурту в Дніпропетровську: «Наша країна зручна тим, що досить компактна. Па відміну від Росії, де дикі відстані між містами, тут можна було би здійснювати тури. Проте в кожному конкретному випадку є якесь нестикування. В одному місті чудова публіка, але немає клубу, в іншому є чудовий клуб, але немає апаратів. У третьому немає гонорару, в четвертому важко знайти автобус. Усе це робить тур, із чого міг би існувати андеграундний гурт, практично нівельованим. Доводиться розраховувати на випадок».
Доки рокери намагаються прокласти шлях до глядача, ті роблять кроки назустріч. Почувши про інших ентузіастів, які самостійно організовують концерти улюблених виконавців, викладач Медичної академії Андрій Бондік теж спробував разом із друзями привезти до міста свого кумира Юрія Наумова. У результаті організатори «влетіли» на $400, але розділили витрати і планують повторити спробуй. «Зазвичай гроші з першого разу відбити не вдається, але на третій- етвертий можна вийти на нуль», - розповідає Андрій.
УСЕ РЕШТА-ЛІТЕРАТУРА
Заплатили зі своєї кишені за організацію фестивалю «Маяк» і молоді поети з арт-об'єднання «ПіплГрад». «Апаратура, музиканти - було багато витрат, - пригадує поет Максим Волохань. - Жоден з обіцяних спонсорів не дав грошей. Довелося скинутися, щоб захід не провалився. Тепер намагаємося придумувати більш самоокупні події».
Тривалий час провідними організаторами літературних акцій та читань у місті були поети Максим Бородін та Олександр Мухарев, які за 1999-2009 роки випустили 26 номерів журналу «СТЬІХ» та провели чотири фестивалі «Крик на галявинці». А нещодавно на літературному небосхилі з'явилися молоді поети з «ПіплГраду». їхня діяльність зробила літературні вечори модними, а заманити на них відвідувачів вдається вже навіть без музичної або театральної підтримки - самі лише поетичні читання збирають не тільки пристойну публіку, а й касу.
Головна тенденція мистецького життя Дніпропетровська останніх років - поява конкуренції культуртрегерів. Тепер, коли в місті може відбуватися кілька заходів одночасно, дніпропетровцям часто доводиться вибирати між декількома концертами, дискусіями та вернісажами. До цієї нормальної для міста-мільйонника ситуації Дніпропетровськ тільки звикає.
Інна Завгородня