Анастасія Білоконь / Поезiя

Пiснею полинула у вир

Неначе журавлиний клин

Ii душа, душа тiэi, 

Яка ще в пам'ятi твоiй. 

Чудовими словами згадаеш ти ii,

Красивими пiснями оспiвуеш ii.

Краси тiэi невловимоi

Ти вiднайдеш в гаю, 

В саду з веснянкою в танку,

У чистотi прозорого струмка

Ii очей вiдобразиться погляд, 

Почуэш ти знайомий голос,

Що в серцi на сопiлцi гра,

А потiм вiдлiта вiдлунням

З птахами до небес, до раю

I там несамовито десь

На струнах твого серця

Сопiлка нiжно, щиро граэ.