Анастасія Білоконь / Червонi зерна

Гранатнi зерна, наче кров налитi

Розсипанi всi долi, на полу,

Легкий рум'янець ii щiк, ii очей голубизну

Яскравим свiтлом сонячних промiнь

Гранатнi зерна пронизались наскрiзь

I потiм навiть у пiтьмi

Вiдображали сонця промiнь ясний.

Так само i вона, краса,

Пронизана яскравiстю i сонцем

Вiдображала соковитiсть зерен тих,

Що iх розсипала сама бiля вiконня,

Бiля вiконця того, що в сад вело чарiвний, виднiлось де

Кавказ, круте узгiр'я...

I тi гранати, що iх вона зiрвала у саду...