Ірен Роздобудько / «Ми вже перейшли межу апокаліпсису»

«Будь-який непрофесіоналізм вигідний тим, хто хоче керувати людьми», – вважає письменниця.

На сайті «Главред» відбувся чат із письменницею, лауреатом та переможцем конкурсу «Коронація слова» Ірен Роздобудько. Спілкуючись із читачами, вона розповіла про культурний шок від Львівського форуму, модний у критиці «стьоб», натхнення, як «відмовку для лінивих» та що переможе в дискусії «електронна книга vs паперова». Крім того, письменниця розповіла, чим її дивує український Президент, та чи справді в різних куточках України люди настільки різні, як це часто намагаються подати.

Подаємо стенограму чату з Ірен Роздобудько.

Dafny: Як Вам цьогорічний Львівський форум? Чи є якісь зміни у порівнянні з попередніми роками? Що найбільше запам’яталося? Що, можливо, не сподобалося?

Ірен Роздобудько: Львівський форум – явище в Україні унікальне. Навіть якщо там величезні натовпи, різні накладки і по 60-70 заходів на день, це – свято і культурний шок. От я там і перебуваю, в тому шоці, хоч крім своїх автограф-сесій чи зустрічей із читачами майже нічого не бачу і нікуди не потрапляю. Але те, що відбуається там зі мною – теж свято.

Ганна_: Пані Ірено, Ви багато подорожуєте Україною, бували у Львові й Донецьку. Так от питання: чи справді люди в різних куточках України такі різні, як це намагається подати влада, чи таки є щось, що всіх об’єднує? Яке ваше бачення?

Ірен Роздобудько: Не правда! І навіть брехня! Люди у нас скрізь чудові, нормальні та прагнуть добра і щастя. Звісно, є і «тролі», про яких я вже говорила.

Ганна_: Які Ваші улюблені місця в Україні? Де любите відпочивати?

Ірен Роздобудько: Я люблю бувати скрізь – не знаю, що обрати, щоб перелічити. А відпочивати не люблю і не вмію: одразу стає нудно.

Аліса__: Як Ви ставитеся до електронної книги? Чи у Вас особисто вже є букрідер? Яка Ваша позиція в дискусії електронні книжки vs паперові?

Ірен Роздобудько: У мене є електронна книга. Я нею користуюсь, тому знаю напевно: ніколи електронна книга не витіснить паперову! Вони будуть існувати рівноправно. Після електронних літерок мене тягне доторкнутися до паперових сторінок. Це як компакт-диск і живий концерт.

Wolfkid: Чи вважаєте Ви себе екстремальною людиною? Що найризикованіше Ви зробили у своєму житті? А що хотіли б зробити?

Ірен Роздобудько: Раніше була дуже екстремальною, а тепер швидше – «екс-стримана». Адже стала більш відповідальною щодо свого життя, від якого залежить ще кілька життів – людей, яких люблю. Колись стрибнула з височенного пірса в море, «на спор».

Калинка: Ирен Витальевна, скажите, почему Вы пишете на украинском языке? Часто ли переходите на русский? Насколько я знаю, Вы родом из региона, где в основном говорят на русском языке.

И более глобальный вопрос в этом контексте. Как Вы считаете, насколько действительно назрела языковая проблема? Или она лишь способ манипуляции, к которому часто прибегают политики? И не создают ли они, политики, сами эту проблему, спекулируя на данной теме, т.е. искусственно? Что думаете по этому поводу? Спасибо за ответ.

Ірен Роздобудько: Пишу українською, бо люблю цю мову. І люблю цю землю і людей, яким випало жити тут. Питання мови – дійсно, манипулятивне. А ще це питання інтелігентності і культури. Ви, до речі, і самі чудово відповіли на це запитання.

Сид: Верите ли вы то, что в следующем году случится конец света? Да или нет – объясните, пожалуйста, почему? Вообще, верите ли предсказаниям астрологов? Читаете ли гороскопы, какое значение им придаете?

Ірен Роздобудько: На жаль, ми вже перейшли межу апокаліпсису. І... живемо далі, кожен, як уміє. З астрологом якось спілкувалася і була вражена тими передбаченнями, які відбуваються зі мною зараз. Так що це небезпечні, але цілком реальні речі. Не хотілося б давати свою оцінку тому, чого не знаю.

Сид: Вы – верующий человек? Какую роль в Вашей жизни играет религия, вера?

Ірен Роздобудько: Так. Величезну роль.

kid: Пані Ірен, що останнім часом Вас найбільше вразило в людях, світоустрої? Коли і чому Ви востаннє сміялися до сліз? Що з нещодавно прочитаного та побаченого в кіно Вам найбільше запам’яталося? Дякую.

Ірен Роздобудько: Перше питання – ох, яке складне для короткої відповіді. Можливо, вона є в новому романі «Я знаю, що ти знаєш...», адже все, що мене вражає, намагаюся реалізувати в текстах.

А до сліз мене смішить мій чоловік – щоденно.

Про прочитану книжку я вже казала. Кіно дивлюся часто і різне. Вразив фільм «Дорога назад». Голівудське кіно про втікачів із сибірських таборів. Раджу подивитись.

polit: Ірен, доброго дня. Наскільки уважно ви стежите за політичним життям країни? Як гадаєте, чи можливо у нашій країні абстрагуватися від політики і жити, не зважаючи на неї?

Ірен Роздобудько: Звісно, я намагаюся стежити за подіями і... абстрагуватися від них, щоб не збожеволіти. Абстрагуватися все ж таки, варто вміти – слухати гарну музику, читати розумні книжки, ходити на виставки. І не дати себе зазомбувати!

polit: Майбутнє української літератури – яке воно?

Ірен Роздобудько: Бути б мені Вангою... Важко сказати. В ній буде все, як в будь-якій іншій літературі

павло_к.: Коли плануєте зустріч із читачами? Взагалі, що письменнику дає живе спілкування з читачем?

Ірен Роздобудько: Нещодавно ми були у Вінниці. Наступна зустріч буде в Тернополі-Львові 18-19 листопада. Мрію дістатися до луганчан. Маю бути в Луцьку навесні. А най-найближча зустріч, звісно, на Медвіні 10 листопада.

Ліда: Який найдивніший подарунок вам доводилося отримувати в житті?

Ірен Роздобудько: Якось Лариса Денисенко десь дістала пляшку того рідкісного канадійського вина, про яке я писала в книзі «Амулет Паскаля»: винорад на нього збирають лише при особливій температурі і лише один день десь в канадійських горах. Ось це був чарівний подарунок. І смак у того вина був надзвичайним. Ну і важливим було те, що його пила моя героїня... А я до того лише чула про це вино!

kolobok: Ірено, чи ніколи ви не шкодували, що займаєтеся саме письменництвом та журналістикою? Чи хотіли б себе реалізувати ще в якійсь сфері?

Ірен Роздобудько: Я просто перерахую інші свої професії. Я була офіціанткою, кухарем, шпрехшталмейстером у цирку, методистом у кінотеатрі, диктором у заводській радіогазеті. Зараз, крім журналістики, є викладачем в університеті ім. Карпенко-Карого. Гадаю, що далі буде.

kolobok: Яка нагорода є найважливішою для письменника? Яку літературну нагороду ви мрієте отримати?

Ірен Роздобудько: Я її вже маю: це – мої читачі, їхні очі, слова, розуміння. І... їхня кількість. Жодна премія з цим не зрівнється. Але в цьому році я хочу «не зіскочити» з номінації Літакценту «Золота білька». Страшенно хочу отримати ще й такий диплом! Це буде весело!

рута: Що вам дала участь у конкурсі «Коронація слова»? Хто надихнув вас взяти участь у ньому, або як прийшла така ідея?

Ірен Роздобудько: Я брала участь в найпершій «Коронації». Побачила об’яву в газеті і надіслала рукопис. Сама себе надихнула, адже до того часу нічого подібного у нас ще не було. І надрукватися було дуже важко.

рута: Наскільки об’єктивним ви вважаєте конкурс «Коронація слова»? Що б хотіли змінити у його правилах?

Ірен Роздобудько: Завдяки цьому конкурсу у мене з’явилися перша книжка. Я вважаю, що цей конкурс – шанс для дуже багатьох людей у всіх куточках України (і не тільки) бути почутими.

Не знаю, що там треба змінювати.

journ_: Ірен, як вважаєте, чи залишиться в Україні якісна журналістика? Чи її повністю витіснять розважальні, «жовті» матеріали та поверхові статті? Як взагалі оцінюєте якість журналістики нашої? І як гадаєте, кому вигідний непрофесіоналізм журналістів?

Ірен Роздобудько: Будь-який непрофесіоналізм вигідний тим, хто хоче керувати людьми. Зробити з них стадо. З професіоналом важко боротися. А рівень журналістики у нас різний: є гарні видання, а є – розважальні. Не дуже хочу судити своїх колег-журналістів.

booklia: Чи вдається вам писати, якщо немає натхнення?

Ірен Роздобудько: Я не раз казала: натхнення – відмовка для лінивих. Відверто кажучи, я не знаю, що це таке. Я не можу не писати, власне, для мене це означає «не думати» на папері.

ksenia: Пані Ірено, яку книжку, казку ви найбільше любили в дитинстві?

Ірен Роздобудько: «Пурпурові вітрила» О. Гріна.

Нік: Чим Вас найбільше здивував або вразив наш Президент? :)

Ірен Роздобудько: Він дивує нас майже щоденно. Але найбільше я була здивована розмовою президента і Віталія Коротича. Місцями навіть перемикала телевізор, бо було ніяково.

Киевлянка_: Правда ли, что скоро в Парламентской библиотеке Киева состоится выставка ваших графических картин. Можно ли рассказать об этом подробнее?

Ірен Роздобудько: В цю пригоду мене втягнула моя приятелька письменниця Лада Лузіна. У неї самої чудові картини, і вона запропонувала зробити виставку на двох. Якщо бібліотека нас прийме, зі страхом і приємністю покажу там свої недбалі малюнки. Це така собі трохи дивна графіка, швидше за все, «думки на папері». Коли я щось пишу, тоді починаю малювати. Що з того виходить – побачите. Буду рада!

kar: Как вы относитесь к конструктивной критике? Как – к неадекватным комментаторам? Что, по-вашему, движет такими людьми?

Ірен Роздобудько: До конструктивної – чудово, з вдячністю. До аналітики взагалі ставлюся з повагою. Але зараз в критиці в моді лише «стьоб». А щодо до «неадекватних коментаторів»... Це інший світ – світ тролів. Вони маленькі, злі, незадоволені перш за все своїм життям. Раджу і вам не зважати на них ані в транспорті, ані в чергах, ані в Інтернеті. Вони живуть, щоб провокувати, сіяти зло і незадоволеність. Спілкуватися можна лише з рівними. Зараз я спілкуюся з Вами. Дякую.

Українка: Вам, Ірено, тільки найкращі побажання. Спасибі Вам за тексти, що змушують думати, любити себе і змінювати життя.

Ірен Роздобудько: Безмежно вдячна.

Вікнаві: Доброго дня! Яку порадите цікаву книгу серед останніх Вами прочитаних? Над чим зараз працюєте? Дякую!

Ірен Роздобудько: Книгу, яку можу порадити і яка мене вразила до глибини душі – Кадзуо Ісігуро «Не відпускай мене». Це японський письменник, що живе в Британії.

Щодо мене, за цей рік я «напрацювала» ще два нових твори: роман «Якби...», він має вийти на початку нового року, і дитячу книжку «Арсен». Тепер пишу роман, у якого вже є назва і... 15 сторінок – «Той, хто не стріляв».

Вікторія: Доброго дня! Пані Ірен, чи згодні Ви з тим, що свідомість визначає життя-буття? Що головне – вірити в успіх (кохання, зцілення), щоб досягти мети? До слова, чи дивилися фільм «Секрет», якщо так – Ваші думки на цю тему. Дякую! Найращі сонячні побажання з міста Суми!
Ірен Роздобудько: Цілком згодна. Фільм дивилась – хочу, щоб його подивилося якомога більше людей. А віра – це взагалі рушійна сила всього. Люблю Суми! Сподіваюся бути там у квітні на фестивалі!

Bob: Ирен, Вы очень часто меняетесь и всегда хорошо выглядите. Как считаете, насколько важно для женщины менять что-то в своей внешности?

Ірен Роздобудько: Дякую. Я люблю змінюватись, експериментувати, особливо з кольором волосся. Можливо, це тому, що люблю дивувати людей. Думаю, що жінці це необхідно. Французи кажуть, якщо тобі не подобається твоє життя – зміни зачіску!

Василинка: Чи займаєтеся Ви якимось спортом, щоб підтримувати себе у хорошій формі? Чи дотримуєтесь якихось дієт?

Ірен Роздобудько: Знову «прокол» і, певно, розчарування: не займаюсь і дієт не дотримуюсь. Хоча люблю крутити обруч – можу його крутити безкінечно. Дуже люблю плавати. Але це все спонтанно.

Василинка: Чи любите Ви гуляти на свіжому повітрі і чи є це обов’язковою частиною Вашого дня?

Ірен Роздобудько: Соромно казати, але я ще й «мишка-норушка»: люблю сидіти вдома, коли це вдається. Якщо стоїть питання – пройтися по повітрю чи почитати, обираю друге. На жаль. Але частіше буває так, що я весь день десь бігаю – по необхідності.

Олег_Т: Вам більше до вподоби життя у великому мегаполісі чи тихому селі? Чи водити Ви машину?

Ірен Роздобудько: Я, на жаль, «дитя асфальту». Але люблю бувати і в селі. Щодо машини, я – «далекобійник»: воджу лише на трасі, а по місту їздити боюся.

Коротка довідка про гостю «Главреду». Ірен Роздобудько народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія». Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстером в цирку, Снігуронькою в фірмі «Свято», завідувачем відеосалону у кінотеатрі.

Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.

«Якщо твір цікавий, якщо він не плаский і відповідає на твої запитання, чимось дивує, узагальнює якісь важливі для всіх речі – навіть та людина, якій важко читати українською, прочитає його. Це я випробувала на багатьох людях, які умовляли мене писати російською, а потім зі здивуванням казали, що читається легко», – говорить Ірен Роздобудько.

Надія Майна, Віра Підгайна (фото),

«Главред»