Фестиваль ДніпРок / Антологія ДніпРока - "Яйця"
Арт - проект «ВЕРТЕП» презентує другу збірку з серії "Антологія ДніпРока" “ЯЙЦЯ”
Те шо мало статися – таки сталося...
Запізнення було терміном в цілий місяць. Збірка, що прив’язувалась до Великодня побачила світ на місяць пізніше. Ну то й що? Головне все ж таки зміст, а не прив’язка до якоїсь красивої дати. Чи не так?
До виходу збірки, назву котрої можна вичитати трохи вище, проект „АртВертеп” вирішив організувати невеличкий фестиваль за участю місцевих музикантів та гуртів з України. Братися за таку справу в Дніпропетровську означає, що з моменту прийняття подібного рішення Ваша голова буде забита не стільки особистими справами, скільки тактичними та стратегічними думками, як обійти всі перепони у вигляді місцевих чиновників від культури та постійної нестачі фінансів.
Проте цього разу обійшлось і концерт таки відбувся. З запізненням на годину, що звичайно не може не дратувати вибагливу публіку. Що стосується невибагливої місцевої спільноти, то вона все сприймала доволі мляво. „Затримується концерт? Ну добре, що хоч буде...”. Приблизно так само вона поводила себе і під час концерту, почавши по-справжньому стрибати, махати руками, рухати тілесами лишень наприкінці заходу. Ще про організаційні моменти. Оформлення сцени, як таке, було відсутнє. В очі кидались тільки смішні жовто-брудно-червоні віночки. Жодного банеру чи реклами. А дійсно, на фіга? Якщо все робиться без спонсорів, а лише за підтримки друзів та небагатьох добрих людей з органів місцевої влади. Світло також майже відсутнє. Ну та! Літо ж на дворі і сонце пізно сідає! Коротше, і це ніяк „нє напрягало”. Мене так точно. А хто дійсно дратував, так це ведучі. Я б навіть сказав ведучий. Увесь вечір! Гадаю, що до цього питання потрібно підійти наступного разу якось інакше.
Відкривали концерт місцеві „Прорєзі” . Нарешті мої вуха їх таки почули! І я за них дуже радий, скажу чесно (за обох:-))! До цього мені тільки розповідали, а тепер я й сам почув, що в місті є ще одна професійна та цікава команда. Дуже здоровий та енергійний рокєшнік грають хлопці, а соліст взагалі своєю поведінкою викликає певну приязнь. У жіночої частини присутніх так точно! Я сам бачив!:-)
З тих хто виступав далі.
Знов відмітилися „TeNeTa” . З останнього концерту в Дніпрі, в сараї, більш відомому під назвою „Lucky Star Art Club”, к гурту додався ще й саксофоніст. Тепер у „TeNeTи” справжня духова секція і доволі непогана! Оповідати багато не буду – слухайте самі! Не пошкодуєте!
„Фаетон”. Хлопці на збірці виглядають краще, аніж наживо. Можливо, справа просто в ще молодому віці жовтоводців (чи то як їх там?). Досвіду немає, але їм це можна вибачити хоча б за енергійність та бажання виглядати якомога краще. Щоправда, запропонована пісня про якусь рептилію в печері (чи то навпаки) нагадала мені вельми веселий концерт в ДК Піонєров п’ятиприблизнорічної давнини. Там один гурт (не будемо називати імен) теж лякав всіх чимось незрозумілим, попереджаючи при цьому, що „зараз буде страшненька пісня”. Коротше над репертуаром „Фаетону” можна ще попрацювати.
„Нєк@кукукли”. Дуже й дуже! В принципі всі концерти гурту проходять приблизно на одному рівні. Лаж не бачив ще жодного разу. Сподіваюсь, що й не побачу ніколи. Не знаю, чому всі намагаються створити з „Нєк@кукуклів” других Грузовиків. З таким же успіхом можна порівняти „Топінамбурів” і ВВ. Соліст гурту на цей раз розірвав всіх темою з якоюсь дудочкою-сопілкою, замість губнушки, до якою вже встигли звикнути.
Ну а басист Макс, як на мене, один з кращих в місті в своїй справі, а можливо і не тільки. Прикололо, коли він запитав у глядачів „чи чути бас в залі”. Витончений такий жарт!
„Сталева Сигара”. Гурт значно виріс з тих пір, коли його можна було почути в іншому місцевому сараї під назвою „Roxy Club” минулого року. Хоча не певен в тому, що той стиль в якому грає Сигара на сьогодення є актуальним. А пісня про „Жовте авто” мені сподобалась. Трошки лірики на такому збіговиську ніколи не завадить.
„Ban-Gla-Deshhh». Епопея гурту почалась ще на вокзалі. У барабанщика гурту виявилась хворою нога. Вона опухла, і коли я її побачив, то навіть подумав, що хлопцям дуже не повезло. Рейд до місцевих лікарень виявив те, що я завжди знав. Пострадянська медицина скурвилась до останнього ступеню. А всіх товстих, пенсійного віку тьотєньок в білих халатах я б заслав у Жовті Води на уранові рудники. Відроджувати ядерний потенціял держави. Лікування відбувалось власним силами. Тому, якщо комусь не сподобались ударні гурту, то не ображайтесь. Хлопець робив все що міг, дай йому Боже здоров’я!
Особисто мені не зовсім зрозуміло, чому для збірки була вибрана саме пісня про „Овцу в стаді”. Річ про бакланів мені більш сподобалась:-), але про смаки не спорять.
„JF”. Знов таки хочеться сказати, що гурт росте і стає все цікавішим. Солістка просто завела всю юрбу, що зібралась попід сценою своєю невимушеною поведінкою. От тільки вокал її ще й досі потребує роботи і ще раз роботи. Скільки разів чув „JF”, але жодного разу не розібрав текстів. Це я про мінус гурту.
Хєдлайнери фестиваля – „Таліта Кум”.
Ви знаєте, багато людей кажуть, що це попса і взагалі нічого такого цікавого в ній немає.
Особисто від стилю „Таліти” я й сам не в захваті. Але! Кожна розумна людина повинна поважати в інших професійне ставлення до своєї справи. І дивлячись на киян-львів’ян на сцені, просто розумієш, що є Талант, а є талант напрацьований власним потом. Як Ви розумієте, останнє відноситься саме до „Таліти Кум”. Це рівень до якого всім присутнім на концерті гуртам ще довго добиратися, і я не певен, що у всіх це вийде. А пісня про „Іноземців” – одна з моїх улюблених останнім часом. І ще, саме під час виступу гурту в залі спостерігалась найбільша кількість народу.
До речі, на місті Юлі Міщенко, я би оператора, який ставав задом до залу на фейсом до неї, спихнув би вниз. На рідкість недбала робота дяді з камерою.
„Тайн:Ши”. Як завжди безбашено та енергійно. Шкода тільки, що про „Вуйка” не співали, але можливо він їм вже набрид, а можливо їм було відведено мало часу. Після „Таліти” люди на хлопців дивились трохи відсторонено, але схоже їх це тільки розпалювало. Дві пісні, що ввійшли до збірки виглядають трохи слабкіше, а ніж ті, що потрапили до Першої частини Антології.
ГМД „Вертеп”. Три пісні. Пісні дуже добрі і одні з улюблених в творчості гурту, але, схоже, що на той час звукооператор вже втомився. Все було настільки не вистроєно, що, схоже, хлопці самі знітились. Особливо шкода офігітєльного соло на саксофоні в „Жіночому блюзі”, який взагалі ніхто не почув.
„Калєкція”. Їх, після прослуховування двох альбомів („Відчуття присутності” та „Молода Україна Forever”), особливо хотілось побачити вживу. І хлопці не підвели. Смачний український рок-н-ролл, так би я це охарактеризував. Сам гурт зве це етностьобом. Пісеньки „Літо” та „Алілуйя” особливо задовольнили танцювальну групу слухачів. Ех! Після закінчення виступу мене тепер переслідує думка, що потрібно якось потрапити на повноцінний концерт „Калєкції”. От тільки дуже боюсь, що наступного разу в нашому місті хлопців побачимо не скоро.
„Громадянин Топінамбур”. Були останні. І, як завжди, шаманили на сцені дуже весело, не дивлячись на те, що і лажали добряче. Але, скажіть будь ласка, кого цікавлять „лажи” топінів, коли вони в ударі? За рівнем сприйняття публікою, скоріше за все, переплюнули навіть „Таліту Кум”. Проте, скільки в Україні гуртів, що можуть перевищити „Топінамбурів” в цьому компоненті? І коли нарешті, хлопці збираються видати повноцінний альбом?
Власне, на такій мажорній ноті все і скінчилось. А втомлена, затанцьована публіка розбрелась по домівках.
Отже, Дніпропетровськ знов втратив можливість „пакалбасіцца” під хорошу музику (скажімо відверто, кількість публіки була замалою). Вкотре вже! Можливо просто окрім 300-500 людей, що відвідують подібні акції постійно, жива музика в цьому місті нікому не потрібна. І це сумно...
Олександр Чиж
В збірці ви почуєте: