Мандрівники (Жадан, Ойра, Кириченко) / Харків`яни Сергій Жадан, Андрій Кириченко та гурт «Ойра» завершили промо-тур проекту «Мандрівники»
«Мандрівники» всерйоз претендують на титул найкращого музичного проекту 2012 року, а його учасники на звання «Героїв країни»! Харків-Дніпро-Полтава-Луцьк-Київ. П’ять діб українськими автобусами та потягами, 2000 км нашими, цього разу справді зимовими, дорогами, та головне - щовечірні феєричні виступи.
Січневий 15-тиградусний мороз не завадив зібрати повні клуби у п`яти містах поспіль, не дивлячись на те, що музичний контекст був загадкою для публіки. А напрямки, в яких працюють добре відомі артисти, до цього, здавалося б, були непересічні. World music та яскравий український фолк «Ойри», експерименти зі звуком від електронного композитора Андрія Кириченка (Nexound) та Сергій Жадан в ролі фронтмена (читання, декламування, репування і приспівування) і, ясна річ, як автор поезій.
За словами Сергія Жадана, який по телефону відкоментував цей міні-тур, музиканти навіть не очікували такого теплого сприйняття незвичного музичного проекту. «Ми почали з Харкова, де були всі свої, небагато людей та, що найголовніше для прем`єри - була домашня затишна атмосфера, яка надихала музикантів. Далі заповнені зали: у Дніпрі був найдрайвовіший концерт, а в Полтаві найуважніша публіка, ми двічі виходили «на біс»:). Дуже добре приймали у Луцьку, крім того на концерт спеціально приїхали друзі зі Львова та Бреста, що було звичайно приємно. А столичний концерт ми відпрацювали вже зіграним колективом, з бажанням продовжити програму далі!) Та це вже навесні, хай морози спадуть! Направду дякуємо всім за чудове сприйняття!»
«Мандрівники», як цілісний проект, розпочався трохи більше року тому, хоча, в тій чи іншій комбінації, співпраця «Ойра»-Кіріченко або «Ойра-Жадан» триває вже багато років. 20 треків програми (з них до альбому увійде тільки половина) різні за стилем і настроєм: майже класичне декламування віршів Сергієм Жаданом під електронні звуки та пару сопілок, змінюється на його реп з фанковим басом, а традиційна коломийка голосом справді чарівної Галі Бреславець (між іншим професійний викладач народного співу в Харківській консі), переходить в їх дует. Переплетіння та нашарування емоцій, сюжетних ліній, музичних та вокальних імпровізацій, але при цьому - гармонійно і цілісно, ніби одна велика оповідь про всіх нас, хто в дорозі.
Але скільки б не говорилося, то все треба почути. Навряд чи хтось зможе заперечити те, що всі присутні залишились несподівано вражені та очікувано задоволені. Перші 15-20 хвилин кожного виступу занурювали слухачів у невідомий досі формат концерту, на якому не те що говорити між собою, а й аплодувати між композиціями здавалося недоречним.. І тільки після остаточного проникнення в музичний та поетичний контекст тебе розслабляло, і оплески та «браво» накочувались хвилями, перетворюючись під кінець виступу на бурю захоплення. Про що пісні? Читайте вірші Жадана: про моряків та далекі країни, про подорожуючих та шукачів пригод, про карти, на яких не нанесено маршрути та якими йдуть каравани, про кордони і кохання без них.
Втомлені, але задоволені, замерзлі, але незламні, «Мандрівники» обіцяють повернутись навесні, з виданим альбомом, ще більшою програмою та ширшою географією виступів. В рідному Харкові «Мандрівники» відіграють великий концерт вже 7-го березня в «Агаті».
Коли за вікном 20 градусів морозу, й проблематично навіть просто пересуватися , не говорячи вже про подорожі, мандрівники самі приходять до тебе. Те, що вони створюють, не обізвати словом «атмосфера». Доречніше було би – магічний реалізм, хоча це й прерогатива Маркеса. Чому саме так? А от чому …
Ти – в потязі. Твоє серце, твоє дихання й дихання всіх тих, хто поруч б’ється в одному ритмі. Ти тягнешся по своїм приватним рейкам, своїм приватним потягом. Ти заплющуєш очі – пахне чаєм та цигарками, десятки вогників в темряві столів, мов віддалені населені пункти. Спалахи фотоапаратів – як ліхтарі, що миготять у вікнах потягів, порушуючи тендітні нервові сни мандрівників. І тільки вода у склянці, що на сцені – спокійна.
Так і минає час – і ніби вода затерпла
В землі, оминаючи нас – прорізаються стебла…
Про що говорять випадкові попутники? Про те як кохають та помирають у нашій країні, про те як чекають на весну, про все що є і чого не буває… Звуки музичної шкатулки та найдавніших інструментів, таких давніх, що ніхто вже не пам’ятає, як на них грати. Все це дозволяє тобі зануритись у себе, посеред цієї зими, так глибоко, на глибину голосів Ойри.
Тимофій Хомяк, Дарина Тітова. www.artvertep.com