Дарина Тітова / Поетичний вечір Максима Волоханя

Пригощає «Невідомий Петровський». Запрошував Максим Волохань. У нього – день народження. Як на свій вік, до речі – 21, йому є про що розказати. Макс – поет, громадський діяч, організатор мистецьких та соціально-політичних акцій, фестивалів, посиденьок тощо. Арт-директор затишного кафе «Невідомий Петровський, куратор проектів LSD(Lітературні Sлемові Dвобої) та « Поезія виходить на площі», автор вже двох книжок «Майже 9 мб поезії» та [эль].

У ньому «посміхається Будда, бо він єдиний хто дійсно знає відповідь…». Цього вечора Макс знав відповіді на всі запитання. Швейцарський психолог з трьох букв, що насправді можна називати коханням, що б сталося, якби відомі фірми почали випускати презервативи але не змінили слогани, та що робити з останнім примірником першої книги. З останнього примірника, до речі, зробили аукціон. Волохань розповідав історії, відкривав старе і невидане, освідчувався містам у коханні. До того ж, він знає як треба спілкуватися з Богом –

« Ніколи не кажи Богу дякую

бо він чує всіх

нащо зайвий раз відволікати…»

що з нами станеться по смерті –

« а потім відправить її у пральню,

бо у Бога є тайд і почуття гумору».

Та навіть кому належить цей світ –

« Світ належить таким людям

людям котрих в просторі більше

ніж у конкретній точці»

Щоправда, публіка більш жваво реагувала на нецензурні віршовані замальовки. Мат, як засіб сучасної літератури, досі залишається популярним. Не найприємніша тенденція, але іменинник не розгубився і, як обіцяв, зробив другу частину вечору веселою, тож усі лишились задоволеними. Налягали на [эль]. Говорили «за життя».

«Щось про крішну

щось про баптистів-гастарбайтерів

я в цьому не дуже розбираюсь»

Волохань не перетворив день народження на свій бенефіс, запрошував на сцену друзів.

Музичне оформлення вечора – Женя Довгалюк. Це і «ну шось пожощє» або «нє, ліріка-ліріка» як акомпанемент Максиму, так і цілком самостійна захоплююча енергетика. В абсолютну тишу врізався Богдан Чегорка – хороший друг іменинника. Його поезія це – нічого зайвого – вийшов, прочитав і, усіх кого треба зачепило.

« я знаю,
в ваших сердцах - свет,
такое оружие - нужно!
пользуясь случаем передаю привет
всем 
до сих пор
безоружным.»

Додаток. З коментарями Максима Волоханя:

В тебе вже є досвід таких зустрічей з приводу дня народження , який зміст ти у них вкаладаєш - підсумок за рік?Як власне тобі твій святковий вечір?

Мені сподобалось, вже вдруге на мій вечір прийшло більше 100 людей (перший раз- у грудні, на презентацію книги [эль]) і це не може не радувати. Але головне, що бачу як знайомі обличчя, так і абсолютно нові. Стосовно змісту - в якомусь плані, так, це такий собі підсумок. Наприклад, того дня народження я вперше сказав про те, що готую свою другу книгу [эль] (вона вийшла восени минулого року). А цього року продав з аукціону останній примірник своєї першої книги "Майже 9 мб поезії" (сумарно їх було десь 400 штук і три перевидання), а останній примірник продався за 120 грн. Але в першу чергу я робив вечір для власного задоволення. Бо для мене поезія і читання це великий кайф. Дуже круто відчувати, що є люди, і їх все більше, котрим подобається творчість, котрі готові більше двох годин слухати поезію, котрі готові купувати книги. І тому цей вечір такий собі подарунок самому собі.

Помітив, що аудиторія більш живо реагує на так звану розважальну поезію?

Стосовно публіки - вона різнопланова, дуже і дуже. Комусь, я певен,  дуже несподобалось нецензурне, комусь навпаки. В мене не так багато подібної творчості, і власне цей вечір був скоріше виключенням з правил, бо я читав доволі багато речей несерйозних (але День Народження як не як). Стосовно того, що реагують більш живо... ну це логічно, після якоїсь лірики важко кричати, сміятись чи бурно виражати емоції. Але я не думаю, що подібні речі користуються більшим попитом.

З огляду на твою діяльність останнім часом, ти зараз більше куратор ніж поет?

Ну, сказати що я більше куратор ніж поет не можу, бо поет я все ж таки (як би банально не звучало) - за станом душі, незалежно від виступів, видання книг і подібного. А куратор - більш професійна діяльність. Дійсно, в цьому році вийшло багато зробити в плані організації різних подій, в тому числі поетичних. Запустив кілька проектів. "Поезія виходить на площі"- проект, аналогів котрому на Україні по суті немає. Ніяких стільців, стін та стелі, тільки поезія і небо. Ми починали прямо на центральній площі міста і збирали порядку 120-130 людей. Потім переїхали в ТК "Пасаж". Сумарно провів поки 12 вечорів і за цей час виступило більше 100 поетів, різних, в основному молодих! Хоча були і гості з інших міст, був і поетичний турнір. Так, в рамках одного поетичного проекту ніколи не об`єднувалось стільки авторів, і це теж по своєму унікально. Зараз зробили перерву до теплоти, там знову повернемось на площу (а може й на кілька). Також зараз, поки цей проект у відпустці, запускаю "ПоZа Площею", фішкою якого буде те, що після читання кожного авторавсі бажаючі зможуть поділитись думками, порадами, що буде корисно для молодих поетів. Також поновив авторський проект LSD (Lітературні Sемві Dобої), який окрім Дніпра вже регулярно відбувається з Харкові і Одесі, а також скоро буде запущений в Бєлгороді (Росія), Київі та Кременчуці. Але плани куди більш глобальні.

Дарина Тітова, спеціально для МА Арт-Вертеп