Юрій Андрухович / Секс і символи
Я не збираюся тролити сьогоднішніх галицьких красунь, підкреслюючи, що Казанова майже не зауважив їхніх прапрабабусь. Кому від нього справді дісталося, то це полькам.
Дорогою з львівського автовокзалу на львівське ж летовище я мимоволі звернув увагу на біґ-борди з бородатим мужиком у чомусь пурпуровому. Це була реклама нового "нічного клубу для чоловіків" "Распутін". "А цей що тут робить, -- подумалося мені. – І чому якщо вже потрібен символ, то обов'язково цей? Інших не знаємо? Своїх не любимо? Тоді взяли б хоч би й Казанову – він, до речі, тут бував". Насправді у своїх мемуарах Казанова не написав про Львів нічого особливого. Звісно, він не обділив увагою кількох місцевих панянок, назвавши їх "цілком милими". За його шкалою оцінок це могло означати три з плюсом. Я не збираюся тролити сьогоднішніх галицьких красунь, підкреслюючи, що Казанова майже не зауважив їхніх прапрабабусь. Кому від нього справді дісталося, то це полькам. Про них Джакомо написав, що вони у більшості своїй потворні, а знайти гарну виявилося справжнім дивом. Гаразд. Казанову не чіпаємо. Тим більше, що у Львові заклад із такою назвою вже є. Щоправда, це ресторан, а не нічний клуб. Схоже на те, що леґендарного пройдисвіта тут вирішили вважати передусім гурманом. Не сумніваюся, що його самого це жахливо обурило б. Але хіба такі дрібниці хвилюють заповзятливих львів'ян? В Інтернеті читаємо: "Заклад імені сексуального альтруїста насправді став вечірнім пристанищем для чоловіків. Та іноді еротичні танці в чоловічому виконанні тут також відбуваються з 23-ої години". Я замислююся над тим, як розуміти загадковий вислів "сексуальний альтруїст" і що за ним може ховатися. Та й не тільки він. Що означає це дивне "пристанище"? Бордель, стрип-бар? То так би й писали! А пристанище? Ніби чоловіки якась худоба, котра недоглянуто блукає собі вечірнім містом й ніде їй немає прихистку. Ні теплого стійла, ні пристанища. Що це за чоловічі пристанища такі з чоловічими еротичними танцями, ніяк не второпаю. Ґей-клуби чи що? То знову ж – так би й писали! Хоч із ними все теж вельми сумнівно. Один мій знайомий підприємець, цілком, як то кажуть, "гетеро-натурал", розмірковуючи про економічну доцільність подібних закладів, дійшов висновку, що в Україні не може бути ґей-клубів за визначенням. Мовляв, у нас і ґеїв немає, а є самі лиш пі....си. І все-таки про символи. Я подумки перебираю, хто б це міг бути ще. І дуже бажано – з рідного національного пантеону. Нічний клуб для чоловіків "Князь Володимир"? Романтичний і відчайдушний "Мазепа"? Можливо, значно ближчий географічно "Олекса Довбуш", за переказами наділений фантастичною чоловічою силою? До речі, сексуальне життя і подвиги гуцулів – надзвичайно захоплива тема. У 1920 – 30-х роках варшавські дами з найвищого світу просто-таки присіли на гуцулів. Цю моду підхопили москвички у 1960 і 70-х. Серед гуцульських чоловіків навіть поширилася була поговірка про те, що "присхне шкіра до кісток від тих туристок". Ні, таки погодьтеся – "Олекса Довбуш" куди краще підходить Львову, ніж "Распутін". Але природа "Распутіна" загалом зрозуміла. Бо хіба московські туристи їдуть до Львова за культурними й інтелектуальними розвагами? Це ж для них усе – всі ці "путіни" й "распутіни", все це сало й китайські вишиванки. Хоча ні, для тих, хто ще на вишиванку не заробив, існує бюджетніший варіант – футболка зі Степаном Бандерою або ж із написом "Дякую Богу, що я не москаль". Уся туристична індустрія працює на задоволення їхніх потреб. Включно із потребою нічного пристанища. Але якщо з чоловіками вже начебто вирішено і пристанище (та й не одне) знайдено, то куди подітися жінкам? Чому цнотливому Львову не потурбуватись і про туристок, відкривши, скажімо, нічний клуб для жінок? У мене вже й назва є – "Розумовський". Упевнений, росіянкам сподобалося б. Адже це він, леґендарний Олекса Розум, коханець, а відтак і чоловік російської імператриці Єлизавети, настільки потужно на неї повпливав, що вона аж призначила гетьманом його брата Кирила. І пожалувала братам-малоросам графські титули та безліч усякого добра, рухомого й нерухомого, на додачу. Ось який був бізнес-план. І він удався! А що Распутін? Узяли його та й прикінчили і, загорнувши в килим, кинули на дно Неви. То яким же вітром він у Львові? Кому насправді такий невдаха потрібен? Тим, які готуються до Євро? Виконують президентський план "по культурному досугу"? Не маючи при цьому ні знань, ні фантазії? Ні бодай якогось тривіального смаку? Користуючись лише інстинктом тупого наслідування? Втім, який бос, такі й виконавці. У тій же міжвоєнній Галичині казали "свій до свого по своє". Вони прийшли і підуть. Хотілося б, ясна річ, аби вже пошвидше. "Путин, уходи!" – повторює священну формулу протестна Москва – бо набрид, бо дістав, бо вже не символ, а й далі чіпляється. І дуже хочеться її в цьому підтримати: "Іди геть, Распутін!".