Лана Ра / Бабки-їжки та Листопад
Чи знайомі ви хоч з одною бабою-ягою? Ні? А я знаю трьох дуже гарненьких та добрих сестричок бабок-їжок. Вони живуть, як всі порядні чаклунки, у лісі. Ці бабки-їжки дружелюбні, веселі та кумедні добрячки. Імена у них незвичні: Червоноволоска, Рудапатлатка і Жовтакудряшка. Коли ви побачите їх, одразу зрозумієте, хто з них хто. У Червоноволоски волосся довге, хвилясте і, немов квіти маку, червоного кольору. У Рудопатлатки густе та руде волосся, і стирчить у різні сторони, бо важко їх розчісувати. Скільки їх Рудопатлатка не причісувала, скільки не загладжувала, вони все одно стирчать у різні сторони. Але це не заважає їй бути привабливою та гарною. А Жовтакудряшка, відповідно, з жовтим кучерявим волоссям. Ця бабка-їжка своїм виглядом нагадує жовту та пухнасту кульбабку, тому навколо неї завжди літає багато метеликів та бджілок.
Одного разу з цими бабками-їжками трапилася кумедна історія, після якої вони дуже полюбили осінь, а всі жителі лісу прозвали їх осінніми бабками-їжками. А було це в один із сонячних осінніх днів. Тоді над хатинкою сестричок пролітав чорний ворон, що голосно прокаркав:
- Іде листопад! Незабаром буде листопад!
- Ой! - викрикнула Рудопатлатка. - Що ж робити? Мабуть, це страшне чудовисько!
- Так! Так! - підхопила Жовтакудряшка. - Це жахливе страховище. Уявити тільки, він так ходить, що листя з дерев облітає, тобто падає! Всьому лісу загрожує велика небезпека!
- Ой! Ой! Ой! - скрикнула Червоноволоска. - Необхідно щось робити, рятувати ліс від жахливого Листопаду! Ми повинні розправитися з ним.
- Але як? - задумалася Жовтакудряшка. - Адже ми навіть не знаємо, де воно і як воно виглядає.
У відповідь на це Рудопатлатка взяла клітку зі своїм ручним рудим птахом. Відкривши дверцята, вона наказала птахові летіти й подивитися, чи дійсно йде Листопад. Рудий птах швидко повернувся до господарки й відповів, що дійсно йде.
- Це жах! - крикнула Рудопатлатка. Вона дістала зі своєї жовтогарячої скриньки чарівний рудий капелюшок, вдягнула його. Потім стала на лівий каблучок і покрутилася в ліву сторону:
- Нехай у кілометровому кілометрі від нашого будиночка виросте величезна жовтогаряча стіна, що зупинить незваного гостя!
Після цього бабки-їжки вирішили довідатися, чи зупинила стіна чудовисько. Для цього Червоноволоска використала червоний правдивий чайник. Чайник закипів і пробулькав:
- Незабаром буде листопад!
- Жах! - скрикнула Червоноволоска. Вона дістала зі своєї червоної скриньки червоне коралове намисто й, вдягнувши його, перерахувала всі намистинки. А потім сказала:
- Нехай у півкілометровому кілометрі від нашого будиночка буде виритий глибокий рів, куди повинно потрапити чудовисько!
Три добрі бабки-їжки знову вирішили перевірити, чи зупинило це Листопад. Для цього Жовтакудряшка взяла свої жовті літаючі крильця й полетіла на небо до Хмаринки. У неї вона запитала, чи йде Листопад. На що хмаринка їй відповіла:
- Звичайно ж, іде. Незабаром він і у вас буде.
- Як? - злякано скрикнула Жовтакудряшка. Вона ляснула у свої маленькі долоньки, чим викликала великий осінній дощ. Цим чаклунка сподівалася зупинити невгамовне страховисько.
Коли вона повернулася в хатинку, всі три сестрички вирішили вибігти у свій чарівний сад, де росли чарівні плодові дерева. Там вони побачили Сонячні Промінчики. Ті грали з пожовтілими листочками. Добрі бабки-їжки запитали:
- Промінчики, чи йде Листопад?
- Іде, іде! - защебетали Промінчики, закидавши бабок-їжок сонячними зайчиками.
Бабки-їжки, зовсім змучені чаклунствами, сіли під чарівною грушею й задумалися. Їхнє чаклунство ще ніколи не було таким марним. Зазвичай воно діяло: усіх рятували й усім допомагали. Що ж це за чудовисько таке небачене?
Поки вони сиділи, до них підлетів Вітерець. Він весело пограв незвичайним волоссячком трьох сестриць, потім піднявся вище й потріпав грушеві листочки. З дерева впали на землю два жовтих листки. Потім ще два, а потім ще й ще, і незабаром посипався справжнісінький золотий дощик з листиків груші.
- Цілий листопад, - сказала Жовтакудряшка, підставивши ручки назустріч падаючим листочкам.
- Листопад? - в один голос здивувалися сестриці, а потім і радісно скрикнули: - Листопад! Листопад! Отож він який!
Так, Листопад - це зовсім ніяке не страшило, він виявився досить чудовим і забавним. Три добрих бабки-їжки до самого вечора грали у своєму чарівному саду, де вони бігали, гойдалися на гойдалці й, звичайно ж, обсипали одна одну жовто-червоними листочками.