Віктор Домонтович / Домонтович блискуче писав і погано пришивав ґудзики

10 жовтня літературознавець Віра Агеєва презентувала книгу Віктора Домонтовича “Самотній мандрівник прямує по самотній дорозі”, яку видало видавництво “Спадщина”.

“В українській літературі 20-х років заховано стільки скарбів, що ними можна дуже довго бавитися. А я люблю бавитися захованими скарбами. Мене в дитинстві батьки дуже карали за те, що коли лягала спати, я брала ліхтарик і читала під ковдрою. Сьогодні мене за це вже не карають, – Віра Агеєва разом з критиком Сергієм Іванюком відкривають презентацію в столичній книгарні “Є”.

Упорядник зізнається, що свідомо дозволила собі правопорушення — вказала автора як Віктора Домонтовича, хоча сам він підписувався В. Домонтович.

“Я порушила волю автора просто для того, щоб це краще вживалося в читацьку свідомість, – пояснює вона. – У цій книзі зібрані не всі романізовані біографії пера Домонтовича. Ні біографії Ван Гога, ні Війона, ні Гельдерліна авторства Домонтовича ще ніколи не видавалися. Романізовані біографії писали переважно ерудити. Ерудиція у Петрова бездоганна. Майже всі тексти в його книжці цитатні. Він не залапковує цитати, але ми можемо впізнати листи і тексти з яких він це брав. Це читання не для дуже вчених, воно написано легко і гарно”.

- Може написати романізовану біографію самого Петрова як колишнього співробітника КДБ — “17 миттєвостей осені”? — пропонує Сергій Іванюк.

- Вона стала б бестселером — активно погоджується Віра Агеєва. – Я тричі зверталася до СБУ майже істерично, казала: я не хочу ніяких ваших шпигунських секретів. Мене цікавить походження псевдоніма. Мені дали надруковану на машинці довідочку, що він справді співпрацював з КДБ. Але він був поганим, мабуть, розвідником, тому що ніяких нагород він не отримав. Навіть квартири в Києві йому не дали. Очевидно, він не дуже старався.

- Не погоджуся, що він був поганим розвідником. Тексти в цій книжці написані перфекціоністом. Людина все робила якнайкраще, – заперечує Сергій Іванюк.

- Він жахливо пришивав ґудзики. Криво і різнокольорові!

- Одне одного не стосується, він же не в ательє мод працював, – сміється Іванюк.

“Петрова дуже не люблять через це КДБ. Про нього дуже багато поганого написано. У нас є оця по-людськи зрозуміла, але дуже нерозумна любов до жертв. Петров — “зрадник”.

Всі, хто пережив терор, мали якісь контакти зі спецслужбами. Після трьох своїх найкращих романів він просто пішов з поля гри. Бо не хотів ні рядком не належати соцреалізму. Втік в археологію.