Оля Лев / В ілюмінації

В ілюмінації антракту
Осінь скаржиться:
Хтось п"є-вбиває її небо.
Я застигаю
в новій асані.
І це навічно -
аж до морозів)
Ритмічно помирають видихи.
Густіють шлейфами думки.
Дивуюсь,
Чому без квітів
Зайшов на каву
Мій голий ранок.