Океан Ельзи / Новий альбом трохи наївний, але мені подобається ця простота

У четвер Святослав Вакарчук презентував для журналістів новий альбом "Океану Ельзи" "Земля", який перед тим було викладено в мережу.

На прес-конференції Вакарчук представив нового музиканта, "одного з найкращих балканських гітаристів" Владіміра Опсеніца. Але чи стане він постійним учасником групи, невідомо.

"Нам дуже подобається з ним працювати, в ньому багато слов’янського, він нам дуже близький. Дуже хотілося б сказати, що в нас – новий учасник гурту, але це не від нас залежить. Час покаже", - зазначив він.

З 19 травня "Океан Ельзи" віправляється у тур, який охопить 27 міст України. Музиканти сподіваються зібрати стадіони.

"Українська правда. Життя" записала найцікавіші відповіді Вакарчука з приводу нового альбому, творчості та змін у країні.

Про новий альбом

Альбом писався у Бельгії, досить драматично, в декілька етапів. На певному етапі у нас сталися зміни в складі групи, але ми домовилися їх не коментувати. Ми хотіли видати альбом у середині квітня, але не встигли, перенесли на травень.

У мене позавчора був день народження… Я вам скажу, випускати альбом в свій день народження – це непроста річ, занадто багато стресу, це too much.

Над цим альбомом ми вперше працювали з англійським саунд-продюсером Кеном Нельсоном. Було дуже цікаво з ним працювати. Його цікавили самі пісні, він просив максимально усе спрощувати.

Говорити, подобається нам цей альбом, чи ні було би смішно. Це як з дітьми. Нам подобаються всі наші альбоми. Кращий він чи гірший, покаже час. Немає кращого мірила, ніж час.

Альбом в якомусь сенсі вийшов наївний, але разом з тим, ця наївність, простота мені страшенно подобаються. А найбільше – те, що це щось інше.

Мені б дуже не хотілося, щоб "Океан Ельзи" колись перестав думати про те, що подобається йому, а почав іти на поводу тих, хто каже: "Зробіть "Глорію", "Зробіть "Dolce Vita", "Зробіть "Суперсиметрію", ще щось.

Я ніколи не намагався штучно створити шедевр. Альбом як альбом. Років через 100 подивимось.

Про назву

Ми працювали на одній зі студій на території кіностудії Довженка. Ну, раз Довженко, чому б не "Земля"? Так з’явилася думка, що назва минулого альбому "Dolce Vita" повторювала назву фільму Фелліні, то чому б цього разу не вшанувати нашого українського генія? Але, з іншого боку, мені не приходило в голову, що хтось буде порівнювати альбом групи з фільмом режисера. Ніхто ж не порівнював попередній альбом з фільмом Фелліні.

На обкладинці нашої платівки – не ґрунт, а насіння переважно українського походження, навіть конопля є. Тут 12 насінин, кожна з них відповідає окремій пісні. На нашу думку, земля цінна не сама собою, а тим, що з нею росте. Це, може, дитяча, але, як на мене, цікава ідея.

Якби на обкладинці була зображена просто земля, це був би якийсь мортальний настрій.

Про особливі пісні

Я би виділив пісню "Незалежність", це моя улюблена пісня з альбому, не знаю, чому так сталося. Можливо, вона трошки незвична для мене, можливо, бо я пам’ятаю, як я її написав.

Ще пісня "Коли навколо ні душі". Я її написав за 15 хвилин, коли хлопці в черговий раз налаштовували звук гітар. Вони були в іншій кімнаті, займалися своєю справою, я був сам. Не можу сказати, що я відчув себе одиноким, швидше, залишеним самим на себе.

Кожен знаходить в піснях те, що він знаходить. Мені подобається багатозначність, свідома чи несвідома. Але цінність цих багатозначностей зникає, коли починаєш їх пояснювати.

Про зірковість

Кліп "Обійми" ми знімали у Лондоні. Знаєте, як буває: знімальна група – в одному місці, масовка, актори – в іншому, у кожного свої палатки, гримерки. А там – все спільно, всі – одна велика сім’я.

Ти приходиш в одну велику кімнату, сидять всі – від режисера, продюсера, музиканта до освітлювачів і охоронців. Всі разом обідають за великим столом, обговорюють футбол. Це так круто! Це те, чого нам деколи не вистачає.

Ми чомусь розділяємо на касти, "зірки – не зірки", на деяких знімальних майданчиках є кімнати для персоналу, VIP-туалети. Це якось так неправильно. Ми цього страшно не любимо і намагаємося переймати інший стиль. 

Про політиків і зміни

Я сподіваюся, що всі слова про фашизм, нацизм, якими жонглюють зараз, ніколи не перейдуть у щось серйозне. Тому що не дай Бог нам пережити це всерйоз. Європейська країна не повинна мати й близько таких речей.

Але коли політики починають нагнітати обстановку, маніпулювати різними словами – "фашизм", "війна" – вони просто хочуть привернути цим до себе увагу. "Фашизм не пройдет", ще якась там історія… Та ясно, що "не пройдет", тільки не треба про це говорити так, ніби на нас зараз, як у 41-му році танки наступають.

Я маю багато своїх відношень до того, що відбувається у країні – щось мені подобається, щось не подобається. Це хвороби росту. Нам треба перестати політизувати будь-яку ситуацію, треба починати щось робити з себе.

Коли кожен з нас буде толерантним в душі, коли розумітиме, що поряд з тобою – людина незалежних поглядів, віри, кольору шкіри і так далі…. Він – таке саме боже творіння, як і ти, він є потенційно твоїм другом, братом, сестрою. Тоді все стане просто, легко, і ми перестанемо нарікати на те, що все погано. Давайте починати щось будувати з себе.

Це питання на кшталт того, чому у нас погані політики і коли у нас будуть хороші. Їх не буде, поки ми самі не змінимось. А коли змінимось, вони одразу з’являться. 

Усі фото - з офіційної сторінки "Океану Ельзи" у Facebook .

Анна Григораш, Українська Правда: Життя