Олександр Глядєлов / У «Тюрмі на Лонцького» продемонструють фотовиставку Олександра Глядєлова «Неволя»
Два десятка великоформатних чорно-білих світлин ручної роботи продемонструють на виставці відомого київського фотодокументаліста Олександра Глядєлова «Неволя». Відкриття виставки відбудеться у вівторок, 2 липня, о 16.00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Олександр Глядєлов своєю улюбленою фотокамерою «Лейка» фільмував і пересилочні тюрми сибірських етапів, і сталінські концтабори в Казахстані, де сидів відомий радянський дисидент Олександр Солженіцин, і в’язничніморги. На своїх світлинах автор вдумливо і вправно вибудовує драматургію чорно-білого кадру — життя, побачене співчутливою душею. Тематику фотосерій Глядєлова прийнято вважати соціальною: знедолені діти, дно життя, лікарні, тюрми тощо, однак насправді вона гуманістична.
Причиною того, що автор погодився демонструвати виставку «Неволя» саме у музеї «Тюрма на Лонцького», може бути пояснення Олександра Глєдєлова в одному із його інтерв’ю: «Читаю й порівнюю: цього року я до школи пішов – він сидить за повстання в Гулазі, ось я став піонером — він у карцері, мене прийняли до комсомолу — він вийшов із табору. Він досиджував там із відомими дисидентами і все це описав. І починаєш на власне прожите життя дивитися зовсім по-іншому. Людина сіла до в’язниці за те, що могли дати рік чи півтора від сили, а все, що було потім – затята боротьба за власну гідність, якої цей чоловік нікому не дозволяв принижувати. Він усе життя просидів в цій тюрмі, у країні, яка офіційно декларувала зовсім інші цінності. І стає соромно, що я не був дисидентом, не виходив на маніфестації. Я відчуваю свою провину перед цією людиною, за те, що вона сиділа ні за що, коли я був уже громадянином із паспортом. Я відчуваю свою вину за те що Стуса замучили в тюрмі, коли інших вже випустили. Просто тому».
Серію «Людина і тюрма» під загальною назвою «Неволя» автор показував у багатьох країнах. Остання демонстрація виставки у Каунасі (Литва) викликала сльози в тамтешнього метра фотографії. Чому? Про це можна буде довідатися на вернісажі в «Тюрмі на Лонцького».
Довідка
Олександр Глядєлов народився 1956 р. у Легниці (Польща) в родині офіцера Радянської Армії. Від 1974 р. живе в Києві. Вивчав оптику і приладобудування в Київському Політехнічному інституті. Від середини 1980-х самотужки вивчав фотографію і в 1989 став працювати як професійний незалежний фотожурналіст.
Глядєлов багато подорожував республіками колишнього Радянського Союзу, фотографував в Україні, Росії, Молдові, Киргизії, Узбекистані, Таджикистані, Туркменії, Грузії, Азербайджані, Вірменії, Литві, а також у Польщі, Чехії, Франції, Сполучених Штатах Америки, Швейцарії, Сомалі, Кенії , Південному Судані. Висвітлював військові конфлікти в Молдові, де був поранений, Нагорному Карабасі, Чечні.
Від 1996 р. Глядєлов сконцентрувався на довгострокових документальних фото проектах, подаючи свою роботу у вигляді виставок. Весь цей час він паралельно працює над двома великими проектами: про соціально знедолених дітей; про епідемію ВІЛ/СНІД. Від 1997р. і до нині активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres). Фотографії Глядєлова використовують такі міжнародні організації, як MSF, HRW, The Global Fund, UNAIDS, UNICEF.
Нагороди
Гран-Прі Укрпресфото-97; Приз Hasselblad на конкурсі європейської фотографії у Вевей, Швейцарія, Images'98; Mother Jones 2001 Medal of Excellence Міжнародного фонду документальної фотографії в Сан-Фраціско, США; "Moving Walls 2002" Інституту Відкритого Суспільства (OSI) в Нью-Йорку, США.
Книжки
"Тут і тепер", -Київ, Бланк-Прес, 2000;
"Pandemic: Facing AIDS" ("Пандемія: зіткнення зі СНІДом"), міжнародний фотопроект, видавництво "", - Нью-Йорк, Umbrage Editions , США, 2003;
"Інтерв'ю з Надією", - Київ, Бланк-Прес, 2006.
Документальний фільм
Серія "Derriere la page: Enfants des rues d'Ukraine" ("Остання сторінка: Вуличні діти України"), Coup d'oeil / Arte, Metropolis, 7 хв., Париж, 2000.
Персональні виставки
2006
"Мама Africa", галерея "Дім Миколи", Київ.
"Лопухово = Брустури", галерея "Камера", Київ.
"Сомалі: забута гуманітарна криза", кінофестиваль в Локарно, Університет міста Женеви, Швейцарія.
2005
"Відчинені двері", виставковий зал Закарпатського обласного музею, Ужгород, Україна.
"Не відводячи погляду", галерея "A-hous", Київ.
2004
"Так, Україна!", Галерея "Мистець", Київ.
"Людина і в'язниця", Palfyho Palace, Братислава, Словаччина.
"Зайві", "Наркотики та СНІД", "Ув'язнені", "Stara Galeria" ZPAF, Королівський Замок, Варшава, Польща.
2003
"Наркотики, СНІД і життя", галерея "Prospekto", Вільнюс, Литва.
"Без маски", галерея "Дім Миколи", Київ.
"Зайві", "Vilnius photo-gallery", Вільнюс, Литва.
2002
"У пошуках втраченого", Музей Червоного Хреста, Женева, Швейцарія.
2001
"Без Батьківщини", овальний хол газети "Известия", Москва, Росія.
"У пошуках втраченого", Виставковий комплекс "Український Дім", Київ.
"Вільшани (діти і психіатрія)", Ужгородський Національний Університет, Ужгород, Україна.
"Дорога", галерея "RA", Київ.
"СНІД в Україні", зал засідань ООН, Нью-Йорк, США.
"Без маски", Музей образотворчих мистецтв, Кемерово, Росія.
"Зайві", Замок, галерея "Pf", Познань, Польща.
2000
"Тут і тепер", Центральний Будинок Художника, Київ.
"Зайві", Самфордскій Університет, Бірмінгем, Алабама, США.
1998
Виставка "Зайві" була показана в 10-і регіональних центрах України.
1997
"Зайві", Виставковий комплекс "Український Дім", Київ.
Колективні виставки
2006
"Moving walls: a documentary photography exhibition", пересувна виставка 7-ми фотографів, відібраних з понад 60-ти учасників проекту "Moving Walls" за весь час його існування, організована Інститутом Відкритого Суспільства (OSI), "Al Riwaq Art Gallery" , Бахрейн.
2004
"Так!", Український Інститут, Нью-Йорк, США.
"Don't look away", UIMA, Чикаго, США.
2003
"Чорнобиль", фестиваль DONUMENTA, Регенсбург, Німеччина.
"Youth enduring: a will to survive", "The Fifty Crows Gallery", Сан-Франциско, США.
"Invasio", Центральний Будинок Художника, Київ.
2002
"Refugees", "Gallerian", Стокгольм, Швеція.
"Pandemic: facing AIDS", Музей Сучасного Мистецтва (MACBA), Барселона, Іспанія.
"Moving walls 2002", Інститут Відкритого Суспільства (OSI), Нью-Йорк, США.
2001
"Позитивні Життя", Центр Сучасного Мистецтва, Київ.
Виставка переможців конкурсу "Mother Jones Grant 2001", Міжнародного Фонду Документальною Фотографії, "Friends of photography house", Сан-Франциско, США.
2000
Виставка сучасного мистецтва, Центральний Будинок Художника, Київ.
1999
"Ten years after", Празький Град, Прага, Чехія.
1998
Сучасна українська фотографія, Словаччина, Братислава.