Форум видавців / Форум видавців – плями вражень

Форум видавців у Львові 2013 року вдвадцяте закінчився. Ніби й підсумки підбивати треба, але як це зробити, не уявляю.

Цього року в програму потрапило біля 800 заходів, з яких мені вдалося вибрати більше сотні цікавих. Присутність на них усіх вимагала би клонування чи існування паралельного простору.

Тому моя цьогорічна стаття про "Форум видавців у Львові" складатиметься з плям вражень і думок, що трапилися 2013 року.

Дискусії та прем’єри

Форум видавців у цьогорічній програмі може похвалитися неймовірною кількістю цікавих розмов. На всі цікаві розмови я не потрапила, особливо шкода пропущеної дискусії про вплив ЗМІ на суспільство.

Президент ГО Форум видавців Олександра Коваль. Тут і далі - фото Віталія Лямічева

Натомість дуже повно мені вдалося роздивитися програму журналу "ШО" на Форумі видавців – дискусії про сепаратизм у висловлюваннях українських письменників, про образ героя нашого часу в сучасних українських романах, про те, чи спирається сучасний український роман на європейську літературну традицію, та про долі публічного інтелектуала в соціальних мережах.

Переказувати немає сенсу, бо скоро з’являться стенограми цих розмов. Скажу тільки, що цього року око моє побачило, як за столом народжується порозуміння, і як учасники розходяться, трохи змінивши свої думки після розмови.

Урочисту академію на честь 20-річчя Форуму видавців відкрив Валерій Шевчук

Також мені цікаво і дуже приємно, що стаття на "Українській правді. Життя" стала поштовхом для організації дискусії – розмови про "майже дорослу" підліткову літературу в Україні від "Видавництва Старого Лева".

Інша дуже очікувана для мене особисто розмова відбулася в рамках "Контексту-2". Ідеться про тему перетворення літературних критиків на літературних менеджерів, чи то пак на менеджерів культури.

Учасники дискусії розказали з десяток особистих історій перетворення, з яких можна зробити добрі висновки про алгоритми цих метаморфоз… а також про їх часту випадковість. Або не випадковість.

Анна Малігон

Книжкових прем’єр так само багато. Я особисто привезла кілограмів 15 нових книжок – це якщо не рахувати надісланих до початку фестивальної пори.

Серед моїх улюблених – з десяток новинок. Це дорослі романи "За чверть десята" Юрія Макарова та "Фрау Мюллер не налаштована платити більше" Наталки Сняданко. І переклад хуліганської підліткової книжки "Таємний щоденник Адріана Моула" Сью Таунсенд.

Остап Сливинський

Це дебют Тараса та Мар’яни Прохаськів як дитячих письменників "Хто зробить сніг", а також соло Тараса Прохаська в книзі "Одної і тої самої".

Олексій Остудін

Це Андруховичів переклад "Прогулянки" Роберта Вальзера та антологія вітчизняної прози про гопніків "Гопак" від юного амбітного видавця "Discursus", де є оповідання Андруховича про львівських батярів початку минулого століття.

Це роман "Соня" Катерини Бабкіної і красивезний "Лис Микита" Івана Франка з ілюстраціями Світлани Фесенко. Це дві мої улюблені новинки від "Критики" - доповнена й перевидана "Післячорнобильська бібліотека" Тамари Гундорової та "Французьке виховання" Памели Дракерман у перекладі Вікторії Наріжної.

Маю на увазі, що час завітати до книгарні. Мало просто любити читати – теоретична гіпотетична любов тут не діє.

Встаньте з дивану чи офісного крісла. Сходіть до книгарні чи в бібліотеку.

Політики

На Форум видавців не так і легко заманити політиків. Тобто перед камерами покрутитися вони можуть – і тут контингент відносно кращий, ніж міг би бути. А от долучитися офіційно – виходить поганенько.

Міністра культури заманити на Форум традиційно не вдалося. Я спеціально не уточнюю імені, бо ідеться не про конкретну людину, а про чимало колишніх і нинішніх. Зате віце-прем’єр Грищенко був – за протоколом він мав зустріти високих гостей із Польщі.

Грищенко пообіцяв підтримати українську книжку. Але не уточнив, яку...

Водночас, профільного міністра не було. А віце-прем'єр пообіцяв "і надалі підтримувати українську книжку"… щоправда, не уточнює, яку саме українську книжку будуть підтримувати.

Олександр Ґаврілов розповів учасникам Контексту-2, як літературна критика пов'язана з технологіями, та поділився історією про те, як легко провінційна бібліотекарка може перетворитися на менеджера культури, а бариги-власники кіосків - на соціально відповідальних підприємців.

Поляки

Форум видавців вперше спробував загальносвітову практику та вибрав "країну - почесного гостя". Першопрохідцем у новій програмі стала Польща.

Думаю, це дуже важливе рішення. В справі промоції сучасної літератури в України немає більшого друга, ніж Польща. Саме Польща та переклади польською мовою є "дверима", крізь які українські письменники потрапляють до західноєвропейської перекладної літератури.

Польська програма в рамках Форуму видавців була дуже багатою. Через неї проходило декілька наскрізних тем.

Головна, як на мене – розмова про спільні цінності та досвіди. Відбулася низка важливих дискусій про історії України та Польщі протягом останніх десятиліть, про спільну історичну пам’ять.

Друга важлива нота – акцент на культових героях історії. Данута і Лех Валенса, Кшиштоф Зануссі та інші.

Були й менш серйозні тональності – багато польської музики під час "Ночі поезії та музики нон-стоп", багато фанаток Януша Леона Вишневського, багато доброї дитячої поезії Юліана Тувіма в перекладах Маріанни Кіяновської тощо.

Лінор Горалік приїхала до Львова на запрошення журналу "ШО". В рамках програми вона читала свою поезію, презентувала книжку для дітей про Ізраїль та брала участь у круглих столах. До речі, під час Форуму було представлено її переклади українською мовою - їх зробила Маріанна Кіяновська

Жіночий голос

Ще під час Книжкового Арсеналу президент ГО Форум видавців Олександра Коваль розповіла, що на Форумі-2013 буде окрема "жіноча" програма.

Справді, фокусна тема "Жінка у світі, що змінюється" стала важливою новинкою. Думаю, маленькі програми-в-програмі давно заслужили на подібний акцент.

Фокусна тема мала два головні наголоси.

Літературний оглядач Юрій Володарський на Форумі видавців модерував читання та круглі столи

Один – це історична пам’ять і жінка як її носій. Цій темі було присвячено довгу дискусію в двох частинах – "Історія жінок і жінки в історії". Дискутували насамперед письменниці, що є цікавим рішенням задачі.

Йоанна Батор, Сильвія Хутнік, Наталка Сняданко, Віра Агеєва – із модерацією Жанни Слоньовської, Марія Матіос, Іза Мейза, Наталія Бабііна, Татьяна Толстая - із модерацією Ярослава Грицака.

Другий – акцент на "жіночому питанні" в сфері культурної діяльності. Жінка як письменниця та персонаж сучасних текстів, жінка як менеджерка культури, жінка в українській освіті.

Результати розмов цілковито відтворюють наявну соціальну ситуацію.

Наприклад, розмова про жінок-менеджерок культури та розмова про жінок в українській освіті.

З одного боку, йшлося про низьку соціальну престижність та погані зарплати в галузі. З іншого боку, подекуди мова йшла про цю ситуацію як про мало чи не "природу".

Характерно, що ці думки висловлювали учасниці, найближчі до влади. 

Лілія Гриневич, депутат фракції "Батьківщина", котра очолює комітет ВР з питань науки і освіти, говорила про особливу вроджену здібність саме жінок до виховання та спілкування з дітьми.

Ірина Подоляк, керівниця управління культури міста Львова, розповіла, що приймає на роботу насамперед жінок із забезпеченим фінансовим тилом – адже в галузі дуже низькі зарплати.

Можливо, саме це може пояснити, чому в системі освіти жінок тим менше, чим вищий щабель влади?

Можливо, саме це може пояснити, чому жінок у професійних сферах тим менше, чим вищі зарплати?

Дискусія про жінку як авторку та героїню сучасної української літератури нагадала про декілька важливих нюансів: жінка-персонаж рідко буває ключовою в розвитку сюжету, словосполучення "жіноча література" досі не завжди легко говорити, як казала Наталка Сняданко, зате умовна середня героїня роману в Україні – це "егоцентрична жінка", котра мріє, та досягає своєї мрії.

Безумовно, подібні ідеї в повітрі – не причина, а наслідок. І це чудово демонструє те, про що мала відбутися розмова. Соціальна нерівність, малооплачуваність і непрестижність традиційно "жіночих" сфер праці, котрі десь тотожні "обслуговуючій праці", яку чоловіки в умовах патріархального суспільства не виконують.

Абстрагуючись від "жіночого питання", скажу, що сподіваюся на продовження цієї новації з "фокусними" темами.

Татьяна Толстая розповіла літкритикам-початківцям про роботу "професійного читача"

Співпраця фестивалів

Почата на Книжковому Арсеналі тема для роздумів продовжується.

Meridian Czernowitz і Форум видавців, як і було оголошено в травні, створили спільний проект. Це літературний поїзд, який поїхав у літературне турне Київ-Чернівці-Львів-Берлін-Бремен.

Одним словом, поетичні читання у Львові почалися ще 10 вересня, напередодні офіційного відкриття та за два дні до початку основного корпусу програми.

Карнавал мусить тривати, інакше йому настане кінець.

Олександр Михед представив свій проект "Амнезія"

Агресія

Цього року у Львові читачі познайомилися не тільки з книжками, але й з львівськими гопніками.

Маю на увазі молодиків, які зірвали презентацію книжки "Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну".

Після погроз цих молодиків власник закладу, де відбувалися наступні презентації, злякався. Так злякався, що скасував усю подальшу програму роботи. Журнал "Політична критика" та каталог забороненої виставки "Українське тіло" презентовані не були.

Одним словом, у повітрі запахло технологіями та наближенням 2015 року.

Висновки

Форум цього року мені особисто видався дуже святковим і переосмисленим. Це видно в дрібничках – наприклад, у тому, як організовано друковану програмку заходів (хоча сторінки "зміст" мені бракувало).

Видно і в більш серйозних речах – у структурі програми та в якості роботи з партнерами фестивалю, що передбачає справжнє спільне творення.

Сподіваюся, що сороковий день народження Форуму видавців буде не гіршим.

Ірина Славінська, Українська Правда: Життя