Юрій Журавель / «Я згоден з цими виродками йти в пекло»
Шеврон Самооборони Майдану, десятки революційних малюнків, численні виступи перед майданівцями… Розстріляна художня виставка, і, наче Ангели на чатах Нової української доби – картина «Небесна Сотня» – ось так коротко можна окреслити три місяці творчого життя музиканта і художника Юрія Журавля. У день завершення роботи над «Небесною Сотнею» з ним спілкувалося Радіо Свобода.
– Юрію, ти їхав на Майдан співати чи малювати?
– Я їхав співати. 21 листопада ми вийшли на Майдан, як тільки дізналися про рішення Януковича стосовно євроінтеграції – ми вийшли тоді і заспівали під банджо пісеньку «Янукович, кович, кович...». А вже наступного дня дізналися, як багато людей зібралися на Майдані, і ми на півдорозі до Рівного повернулися назад, на Майдан. І вже на Майдані грали – в Києві біля десятка разів, у Тернополі, Луцьку, концерти були по два, навіть по три на день. У якийсь період в мене просто зірвалося горло, і хлопці були виснажені. І я зрозумів, що боротьбу треба продовжувати, тож у якийсь момент узяв олівець у руки й почав боротися олівцем.
– Як охарактеризувати стиль твоїх малюнків?
– Капранови придумали – «монументальний шарж». Але багато хто знає, що це особисто мій стиль. Вважаю, що неталановитих людей немає – просто треба робити щось. Знову ж таки – хлопці, які стали героями – вони щось робили, і все. Свою кулю в лоба можна отримати, коли ти хочеш її отримати.
– Одні твої малюнки викликають сміх, від інших – стигне в жилах кров... Чи всі даються однаково?
– Зараз, наприклад, коли я малював Сотню... Про це навіть важко говорити. Я був змушений намалювати в цій сотні немовля, забите «Беркутом» ще в утробі молодої мами...
Картина «Небесна сотня»
– Коли ти намалював ангела в розпачі?
– Це в ніч, коли Яценюк сказав, що буде перемир’я, «ми домовились про перемир’я». А ти дізнаєшся від друзів, як гинуть, і ці люди буквально за ніч так званого «перемир’я» гинули, і я зрозумів, що завтра буде страшно. Ось цей палаючий тризуб з’явився пізніше.
– Тризуб – не зовсім цілісний і палаючий. А багато хто казав: тризуб – це ж святе, це слово «воля»...
– Звичайно, він має з’єднатися.
Картина «Пекло»
– Тобто, варто чекати продовження, триптиху. А тобі не казали, що не варто це чіпати? Скажімо, їдко насміхатися над найвищими посадовцями, або натякати, як-от у малюнку з каскою «Беркута», на плачевні наслідки їхньої невдячної роботи?
– Я згоден із цими виродками йти в пекло, але я обов’язково пару-трійку «Беркута» з собою заберу. Це як козаки колись були впевнені, що вони в пекло підуть, але вони виконували цю брудну справу. І я теж зараз готовий її робити.
– До речі, чи всі, хто в одному з твоїх малюнків варилися в пекельному казані, опинилися нині поза політикою?
– Та ні. Це такі слизняки... Я впевнений, що, незалежно від того, в опозиції вони чи ні – вони всі брудні люди. Всі однакові, якщо люстрацію там проводити...
– Ти придумав шеврон самооборонців Майдану. І це відбулося в ту ніч, коли не стало твоєї дружини. Містика?
Картина «Згадайте»
– Національна самооборона, Капранови й Ігор Дідковський вирішили зробити Національну гвардію. Якраз Національна гвардія – вони мені запропонували придумати шеврон. Я над цим шевроном думав, і коли вже виснажений ліг спати, мені сниться, що я сиджу за робочим столом, ззаду підходить дружина, і каже: «Намалюй Архангела Михаїла – він все одно на Майдані кожен день». Усвідомлюю усі сні, що вона померла. Страху немає. Я встаю, заходжу в Google, дізнаюся, хто такий Архангел Михаїл – виявляється, це той Архангел, який скинув Сатану за наказом Бога, і його постать, золотокрилий Архангел Михаїл постійно стоїть у Києві на Майдані. І я його малюю – він стає емблемою Самооборони, і всієї спільноти, яка боронить Майдан.
– Малюк-Новий рік, у якому замість горщика – каска «беркутівця», дівчинка з дубинкою навпроти приголомшеного Януковича, в якого від удару кружляють над головою європейські зірочки, і навіть Грушевський із шинами – це, можна сказати, «добра» частина твоїх майданівських карикатур. А ось череп у касці «Беркутівця», проломлений водночас буковинською сокиркою і відбійним молотком – це вже не смішно. Чи твої малюнки – це таке доповнення до пісень вашого гурту? Адже останнім часом це і в музиці не лише жарти, а й сарказм, і – патріотизм…
– Дуже багато хто не помічає ні в гурті «Оt vinta», ні в гурті «Ляпіс Трубецкой», що тексти не просто «дримба-дримба»... Ясно, що музика запальна, а в текст – не вслуховуються. Іноді це, чесно кажучи, ображає. Так само з нашого репертуару альбом «Потом і кров’ю», якому вже майже два роки – він зараз актуальний. Пісні «Фортеця», і «Потом і кров’ю», і «Біля мене, справжній друже» – вони досі актуальні.
– Ви проанонсували концерт і відкриття вставки в Харкові. Але після всіх цих подій не страшно їхати до Харкова?
– Страшно. Так само страшно до Києва їхати, там теж можна кулю в лоб отримати. Справа в тому, що гурт «От VINTA» завжди був «окопним» гуртом. Я впевнений. що на концерті на майдані Незалежності не будуть грати «Оt vinta», «Kozak system», «Мандри» – будуть грати гурти, які увесь цей час вони сиділи на «Голосах країни» чи записували свої кліпи гламурні, а перекриття руху в Києві їм заважало... тобто, вони знову з’являться. Але, знову ж таки, якщо про нас забудуть на свято Незалежності, може, це й не погано. Добре, що, можливо, такі гурти, як «Kozak system», «Оt vinta», Фома й інші – це бойова зброя, а не для того, щоб давати салюти.
Рівному.
Валентина Одарчеко, Радіо Свобода