Сергій Нагорний / Дівчина з очима, як небо, вільними

Дівчина з очима, як небо, вільними.

До неї щовесни прилітало птаство,

Змощуючи у волоссі гілками ванільними

Готичні гнізда, як химерні абатства.

 

У неї в косах заплутувались радіохвилі,

Полохаючи заспаних метеликів і мушок.

Вона хрустіла скоринками, знятими з грилю,

Гортаючи книжку на горці м’яких подушок.

 

Вона чекала на сніг і дивилась феєрверки,

Рахуючи дні до Нового року за Календарем Майя.

І вірила, що все-таки знайде цукерки

Під подушкою на Миколая.