Андрій Кокотюха / Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.
У серії «Ретророман», яку започаткувало харківське видавництво «Фоліо», вийшла 5-та книжка детективіста Андрія Кокотюхи «Коханка з площі ринок». Перед цим були: , , , . Уже анонсовано вихід ще двох видань у цій серії — «Втікач із Бригідок» та «Офіцер із Стрийського парку».
Андрій Кокотюха. Коханка з площі Ринок. Роман. Художник-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2016. — 282 с. — (Ретророман)
Семикнижжя Андрія Кокотюхи про старовинне місто потенційно може вирости у ретросеріал на великому екрані, про що десь глибино мріє і сам автор. Мені ж ретросерія А.Кокотюхи видається певним викликом для інших міст, де письменнику також можна «накопати» яскравих детективних (і не тільки) сюжетів, де також є туристично-екскурсійний потенціал. Книжка тоді слугуватиме своєрідним путівником-запрошенням відвідати цю місцевість та сягнути її історичних таємниць. Себто це два в одному.
У цій місцевості відбуваються вбивства та їхні розслідування. У Львові, звісно, зарито багато скарбів для красного письменства, історичних досліджень та культурологічних студій. Львів, безперечно, і в списках ЮНЕСКО, і тут найбільше пам’яток архітектури, і він має звання культурної столиці нашої неньки, але чи Львовом єдиним живе українська культура? Чи не витісняє це місто з інформаційного простору, культурологічного дискурсу інші, не менш привабливі міста? Наприклад, матір міст руських Київ, козацький Чернігів, морську перлину України — Одесу, Луцьк, Тернопіль, Житомир та багато інших. Не кажучи вже про дрібніші й славетні міста.
Так і хочеться запитати в автора: «Кокотюхо! Роззирніться! Чому тільки Львів?!». А відповідь частково можна знайти на обкладинці, у хитрому й непримітному повідомленні вкінці, де зазначена екскурсійна компанія, котра проведе шанувальників роману шляхами головного героя… Вдала ця маркетингова стратегія або ні, вирішувати лише тим, хто купить, прочитає ретрорман і здійснить прогулянку львівськими вуличками разом із адвокатом Климом Кошовим, дантистом Йозефом Шацьким, відставним комісаром поліції Мареком Віхурою, польською панянкою Магдою Богданович та іншими героями роману.
Немов кінохроніку порізали на кадри та презентували у вигляді світлин перед кожним розділом. Львівська повсякденність 1914-1916 років, з її людьми та площами, гудінням перших автомобілів та звуком трамваїв, готелем «Жорж» та баром «Під вошею», де збираються бандити і повії. Цими вуличками зі старими назвами: Кракідали, Крута, Двєрніцького, пасаж Міколяша; тогочасними друкованими виданнями: «Українське життя», «Прикарпатська Русь»; історичними постатями: отаман Донського козачого війська Матвій Платов, польський політичний діяч, віце-президент Львова Тадеуш Рутковський, граф Бобринський, генерал Шереметьєв, лідер галицьких москвофілів Володимир Дудкевич та інші. Особливий колорит роману — це занурення в мовну стихію. Усі колоритні слова — фехтувати (жебрати), зафундуєш (пригостиш), шлямувати (обдурювати спільника), павук (рядовий поліцай), бикицер (швидко), бімлихе (даруйте) — письменник пояснює в кінці книжки, у коментарях. Для написання роману автор використав історичну літературу та консультувався із письменником Юрієм Винничуком, істориком Ігорем Лильо та іншими істориками (Василь Расевич, Мар’ян Мудрий) і львовознавцем (Ілько Лемко). Усі ці старання, обставини й створюють неповторну атмосферу й колорит міста Лева на початку ХХ-го століття у період російської окупації.
Як і сто років тому, так і зараз Москва наступає і окуповує, загарбує наші території (до початку Першої світової війни Львів був у складі Австро-Угорської імперії). Відчайдухи на кшталт адвоката Кошового (цей образ подібний до Франкового Є. Рафаловича із повісті «Перехресні стежки») — своєрідного мозкового центру роману й альтер-его автора — навіть у ті часи виступали на захист малоросів від царських заборон і циркулярів. Бо малоросіяни бачте посміли друкувати просвітницьку літературу: абетка, народні оповідки, віршики для дітей, публікації для дорослих. У результаті адвокат і сам опиняється за гратами, як посібник мазепинців. Подібні історії дуже нагадують нашу сучасність, коли все українське — упосліджене, утискається, пригноблюється й душиться північним сусідом.
Письменник створює цілу галерею зрадників-русофілів, газетяр Зенон Химич, благодійник Ярослав Навотний та писар при магістраті Роман Данилевич. Скільки таких Химичів, Навотних і Данилевичів по всій Україні, скільки таких маленьких і великих підступних зрадників сидять як в парламенті, так і десь у непримітних місцях, роблять свою чорну роботу і ллють воду на «русcкий» млин. Автору вдалося бодай у романі зобразити цих персонажів-зрадників, чиї надії не справдилися із приходом російської окупаційної влади. Саме русофіли є всесвітнім злом як з ідейної точки зору, так і з моральної, адже один із персонажів спроваджує на той світ російського офіцера Антона Платова, та його коханку, австрійську шпигунку Божену Микульську.
Струнка й сувора детективна оповідь, голлівудські сцени у готелі «Жорж», незвичайні персонажі-знахідки (коротун та фокусник Гиря Краківський), львівські декорації початку ХХ століття — ось, що ви зустрінете в новому детективі Андрія Кокотюхи.
Яр Левчук, vsiknygy.net.ua
Місто Лева — головний персонаж усіх детективів Кокотюхи у стилі ретро.
Антураж «Коханки з площі Ринок» дуже подібний до старого кіно на плівках.
Не менш важливою складовою роману є ідеологічний аспект.