Максим Паленко / ЛЬВІВСЬКА СТУДЕНТСЬКА
З третього поверха вниз,На всю вулицю скрикнувши,
Ляпнув плювок!
Ніч яка місячна!
Видно хоч голки збирай
Від шприців, по під`їздах,
Де вчора весь вечір гигикали,
Одне одного штрикали
Скікись хлопів і дівок.
Ні, я не в претензію!
Я ж розумію- що то таке,
Коли венам хочетьсся їсти
Впершись ліктями
В липке від вина підвіконня,
Випхну у ніч
По самі вуха
Замурзаний місячним світлом
Свій погляд пузатий, розкормлений.
Травень по вінця наповнений
Скрипом ширінок і хрустом спідниць.
Від заборонених тем червоніють обличчя
І мозок пухне від думок заборонених.
Ну шо, любуйтеся мною,садки!
Оце таке воно буває весною!
Дівки, яким вже досить бути дівками,
Ідуть по місту майже правильним строєм.
Здаються майже без бою, з руками й ногами.
І роби з ними шо знаєш.
Бо іще трохи і в руках не втримаєш
Оту свою сексуальну агрессію.
І звідки мені впала та сесія!
Сесія!
Це ж на Майорівці ма`ть від пісень солов`їних вже пухнуть гаї.
Тра якось з`їздити
Може десь там і знайду оте своє колишнє реберце!
Четвертий рік в цьому місті
Гримить як трамвай по вузькій колії.
Четвертий рік полірую
Бруківку підошвами,
Долоні вітаннями,
Коханнями серце!
На Привокзальній
Всього за півсотні на місяць
Маю куток.
З польським старезним диваном,
Мабуть ветераном
Хропіння,
Дрочиння,
Кохання.
Кльовий диван!
От тіки
Не дозволяє водити дівок!
Бо у неї ,бач ,астма
А у них ,бач, парфуми!
А у мене більше тижня
В обох розуміннях неспання!
Та шось же треба робити!
Скажімо те, від чого робляться діти.
Катастрофічно подешевшали квіти.
Бо їх
І ма`ть -таки прийдеться вийти у місто
Свої інстинкти як овечок попасти.
Когось на себе нанизать як намисто.
Спустити гроші
І звідки мені впали ті екзамени!