Максим Паленко / РИБАЛЬСЬКІ ПІСНІ
Тьохкає травень у вітахНочі гіллястого серця
Струмком солов`їної крові.
Жаби зеленоголосі
Сьорбають з місяця пісні.
Я ж лише погляд купаю.
Ноги звісивши босі
В холодне нічне плюхкотіння,
Сидять береги в верболозі.
Слухають хвиль шепотіння
І,як ті ятланти небо,
За поперек річку тримають.
Ой плетися , місяцю,межи хвиль!
Та рости з Дніпра у ріку Суру!
Де стежок риб`ячих натоптано
Та сіток рибальських наплутано!
А сітки все добрі, капронові!
У воді так майже невидимі!
Попадешся
Ох же там тебе й дожидаються!
Як комарва обсіли річку оту
Павуків шпори залізні в ребра їй повстромляли!
Думай шо хочеш,річко! Все одно не втечеш від нас в море!
Бо час вже збору!
Якраз самий час трусонуть тебе добре!
Та і де ще наловиш скіки таких кавалєрів спілих!
Он ди скіко їх біля тебе собою години годують!
Так шо можеш робить шо хочеш.
Тіки я вже майже склав пісню!
І всі десь трохи пізніше
Вже знають з ким ріки ночують!
А поза городами,де село
Вулиці аж світяться від садків.
А садки, спираючись на тини,
Шось
А хрущі плетуться як бегуді
У вечірні зачіски ліхтарів.
А під ліхтарями гигикає
Ніч голосами дівчачими.
Там бузок роспущений прямо вкрай
Руки пхне дівчатам поміж колін
Виганя втришиї надвір пастись
Поцілунки ,замкнені по вустах.
Стиха примовляючи сам собі:
«Ловіться, дівчата, великі й малі!»
Розкришися ,серце по всій землі!
-Ну шо, в тебе пусто?
-Та пусто.
-І скіки сидиш?
-Та довгенько.Прийшов як іще було світло.
-І шо?
-Та отам оно, в сєткі.Коту наловив на гостинець чотири калічки.
-Негусто.
-Отож яй кажу шо негусто — до
Тьохкає травень у вітах
Ночі гіллястого серця
Струмком солов`їної крові.
Жаби зеленоголосі
Сьорбають з місяця пісні.
Я ж лише погляд купаю.
Ноги звісивши босі
В холодне нічне плюхкотіння,
Сидять береги в верболозі.
Слухають хвиль шепотіння
І,як ті ятланти небо,
За поперек річку тримають.