Світлана Жученко / Пісні
Квиток1к.
Я знаю, що зможу,
Я знаю, що буду,
Я знаю — його я ніяк не здобуду.
З дерева впав вже останній листок,
А я намагаюсь дістати квиток.
Пр.
Квиток у життя,
Квиток у розлуку,
Квиток в забуття і в вічную муку,
В любов і в журбу,
В безнадійні змагання,
І в вічно самотюю гру в мандрування.
2к.
А сонце моє вже димом накрило,
Та я долечу на зоряних крилах
У край мальовничий,
У край без зізнання,
От тільки квиток мій буде останній.
Ти зі мной
1к.
Там були ми з тобой разом,
Недовго хоч та мить казалась сном,
І важко все це забувати,
Із пам’яті своїй стірати,
Ти полонив своїм яскравим сном.
Пр.
Ти зі мной,
Чуєш, ти зі мной,
Не залишай мене, бо я піду лиш за тобой.
Я знаю, що ти тут зі мною,
І не важливо що з тобою,
Бо знаєш ти,
Ти знаєш, що зі мной.
2к.
Тепло твоїх чутливих губ,
Нестримний рух твоїх до мене рук,
І погляд твій неначе казка,
Не залишай, прошу, будь ласка,
Бо знаю, що не побачусь більш з тобой.
Тоді
1к.
Заклеїв очі і притих,
Гадала поруч, а ти зник.
Невидимим ти є зі мною,
Скажи, яка же я з тобою?
Пр.
Тоді не написав,
Тоді ти не благав,
Ти просто так мовчав,
А може і чекав,
Тоді не залишилась я на вік з тобою,
Чи може не схотіла,
Чи може час все змоє.
2к.
Кричати не змогла,
Благати не посміла,
Навіщо ж я тебе навіки залишила.
Небесні річки
1к.
В теплу ніч холодного літа,
Заглянувши в очі всього світа,
Щось чарівне побачить змогла —
Небесна річка перед мною плила.
Таку красу неможливо створити
І я вже не можу без неї жити,
Гарна і тепла земная вода
Не дасть мені того з неба тепла
Пр.
Небесні річки, візьміть мене з собою,
Я стану вашой небесной водою,
Я буду з вами поруч завжди,
Тільки щоб разом були я і ти,
Завжди щоб разом були я і ти.
2к.
І ось я пішла по сходах до неба,
В небесній річці побачила себе,
Музику звідти почути змогла,
На сходах до неба я так і жила.
На сходах до неба я довго жила.
Де ти
1к
Не знаю, що робити?
Як тут без тебе жити?
Де біль свою подіти?
Не можу більше так.
Далеко ти від мене,
Ти за стіною сцени
З якої вже до мене
Не вирвешся ніяк.
Пр.
Я хочу поруч бути,
Твою любов здобути,
Себе не повернути
Туди де зараз я.
Нажаль вже не можливо
Цю шаль поворушити,
Ах, як би я хотіла
З тобою жити так.
2к.
Не можу я сказати —
Твоє ім’я співати,
В ночі самою спати
Не можу більше так.
Мені вже не цікаво
Все те, що є навколо.
Чому ж жорстока доля
Нас розлучила так?
Друзі
1к.
У щастя мить
Й в час злої непогоди
Вони завжди зі мною поруч є.
Ми разом всі зруйнуємо незгоди,
А щастя кожен обере своє.
Пр.
Спочатку я вважала,
Що немає надії і добра на цій землі.
А далі все так трапилось,
Й хто знає,
Де будем ми наприкінці в житті.
Я зараз небагато вже ціную
Та мене лиш одне не підведе.
Нема нічого краще за дарунок,
Коли з тобою поруч друзі є.
2к.
Й ми будемо разом
Аж поки кожен
Не зникне янголом з цієї землі.
І наша дружба зло все переможе.
Бажаю щоб цю дружбу мали всі.
Несказані слова
1к.
Несказані слова
Ніколи не сказати.
Минуле із майбутнім
Ніколи не змішати.
І що колись було
Не смій назад вертати.
Залишимось разом
І будемо мовчати.
Пр.
Я хочу туди,
Де можна все вертати,
Де помилки свої і інші вибачати.
Сказати, що хотів
Й ніколи не спинитись.
Побачить там зірки,
Й з тобою там лишитись.
2к.
І буде пливти кожен
Лише в своє життя.
Й не буде вже ніколи
Цьому вороття.
І лиш крізь сто морів
Слова мої почуєш.
І лиш крізь сто часів
Ти дотик мій відчуєш.
Чорний янгол
1к.
Ти був смішний
І був солодкий,
Кований був в житті до нотки,
Нікому віри ти не мав
Любов до себе не сприймав.
Пр.
Чорний янгол, не залишай моїх надій.
Чорний янгол, поринь у світло моїх мрій.
Ти чорний янгол той краси…
В душі ти добрий є завжди.
2к.
Іроній повна я доволі
Й мені вже досить й цієї болі.
Ти будеш мій таємний житель
Навіки раб і повелитель.
Я буду
1к.
Від тебе свіжий слід
З собою залишила.
Холодні всі як лід,
А наші горять крила.
Та ось ще трохи — трохи
Залишилось чекати,
І зможем ми себе
Самим собі віддати.
Пр.
Я буду радіти,
Я буду сміятись,
І плакати буду,
Тобі віддаватись,
З тобою літати
До твоїх країв,
І тобі давати все те, що хотів.
Давно так хотів.
2к.
А ти ще пам’ятаєш,
Як я к тобі прийшла?
Очам твоїм сказала
Лиш поглядом слова.
Вільний птах
1к.
Ти вважав її за сонце,
Ти вважав її за небо,
Ти вважав, що назавжди
Вона буде лиш у тебе.
Та забув ти про єдине,
Що душа є у людини,
Що лиш їй ти не прикажеш,
З ким їй бути вже не вкажеш.
Пр.
Звинувачуй себе, звинувачуй мене
І не питай, чому все мина.
Не біжи за нею — вже не спіймаєш,
Тепер все одно якою її вважаєш.
Ти нікого не кохаєш.
2к.
Невільною хотів її ти зробити,
І образ її собі залишити,
Та вона — вільний птах — від тебе злетіла,
І тебе самого собі залишила,
Своє серденько розбила.