Марія Дружко / Симфонія в переспівах
А. та М. ЛевандовськимОркестр
(Fresco* )
Симфонія в переспівах весни…
Струмків хорали жебоніють dolce**.
На перехресті березневих злив
Зустрітися з тобою хочу конче —
Оповісти лютневі напівсни,
Сопілкою до вуст твоїх припасти,
Сховатися у сміх чи перелив
Від заморозків лютої напасті.
Симфонії написані в цвіту!
Налиті сонцем днів діапазони
Я по краплині в слово переллю,
Хвилин стрімких блискучі фаетони
Перепиню, спіймаю на лету —
Навічно збережу у фраз акордах ! —
І так засію часову ріллю,
Аби дожити до обжинок гордих.
* Fresko (італ.) — свіжо.
** Dolce ( італ.) — ніжно
Віолончель
(Contabille *)
Хтось ніби натягнув струну
В посоловілих вишень колі,
І у солодку білизну
Впливає вітер на гондолі —
Оркестр ладнає гордо свій
І пише чудернацькі трелі,
Що бджіл старанних диво — рій
Заграє на віолончелі.
І так над садом рік у рік
Сплива весна віолончельна —
Ладнає
Солодкі струни бджіл ретельно.
* Contabille (італ.) — Співучо.
Флейта
(Scherzando *)
Співала флейта по весні в саду —
Він слухає, простягши сонцю руки…
І розпустились першоцвітом звуки,
Мов ластовиння на його виду.
Тонів дзвінких збираючи монети,
А юний квітень запашні куплети
Звивав їй у кульбабовий вінок.
Забувши про землі веретено,
Він вже не пряв злотаву нитку часу.
І звеселіло сонячне руно,
Жарку долоню флейті простягло
До пристрасного запросивши вальсу…
Все навкруги бриніло і цвіло!
* Scherzando ( італ.) — жартівливо.
Оркестр
(Marciale *)
Мінарети весняних днів,
Відчиняйте широкі брами,
Я прийшла із зимових снів,
Щоб лишитися поміж вами!
Із піано замерзлих шибок,
Із пурги незгасимого форте
Проросла, наче жмуток квіток,
І під небо спинаюся горде.
Зашарілася в сонці душа,
І в акордах розталого снігу
Обізвалася нота вірша,
Щоб зламати оглухлості кригу.
Із сералів терпких чекань,
Із шатра весняних зефірів
Я полину за неба грань,
В розголоси ясних ефірів.
* Marciale (італ.) — маршоподібно.
Гобой
(Gioioso *)
На стрілокрилах моєї весни
Перелітаю із ночі у день
І по тонах веселкових пісень
Я крок за кроком до мрії іду.
В ясних калюжах нема новизни,
Сопрано ринв розбивається вщент,
І тільки сонце, палкий диригент,
Жбурля під ноги перуку руду.
На лірострунах моєї душі
Акорд натхнення терпкого знайду,
Чи на кохання, а чи на біду.
Квітучий всесвіт — то мій камертон!
В мажорі зелені ген спориші,
Гобой шпачиний лоскоче думки,
І яблуневі ночей пелюстки
Перегортає старий Оріон.
* Gioioso (італ.) — радісно, весело.
Фортепіано
(Agitato *)
Гомони, говори і зі мною,
Шуме мій, зеленаво рясний;
Серце хай обірветься струною,
І розвіється жур навісний —
То весна розлилася луною,
Неба бубон озвавсь голосний,
То по клавішах ніжних беріз
Грає вітер сюїти на біс.
Заплету тебе, шуме зелений,
В пелехаті спросоння вірші.
Гук весни обізвався шалений
І в морозом прибитій душі,
Промінь сонця зірву я червлений,
Сміхом серця наповню коші.
Шелестять слова незів’янно —
То весни звучить фортеп’яно.
* Agitato ( італ.) — схвильовано, піднесено.
Скрипка
(Con dolore *)
Напою тебе сонця ладаном
Із долоні смаглявих степів,
Звеселю тебе серцем негадано
І позичу в підсніжника слів.
Голубими галявин очицями
Зазиратиму в душу твою,
І берізками білолицими
Привітаю тебе у гаю.
А забудеш посестру березня —
Вже барвінку тобі не хрестить.
На далекому неба березі
Буде місяць — лиш хить та хить,
Дивних снів напряде трутизни —
Не кохай же посестру весни.
* Condolore (італ.) — зі смутком
Оркестр
(Festiwo *)
Не гудіть уже, вітри холодні,
Хуги ,не топчіться під вікном,
Бо земля зродилася сьогодні -
Та земля, що снила мертвим сном.
Згадали вишні всевишні,
Як пахнуть мрії та рани,
Вквітчали голови пишні —
Земля народжена зрана!
Лелече небо ключами —
Хрещатик хрестять лелеки.
Землі не спиться ночами,
Гойдайте землю, смереки.
Заспівала весняна мадонна,
Маки рум’яніють у вінку,
А з долоні неба сонце сонне
Барву сипле чисту та дзвінку.
Відлунням тремтять органи,
Нив обізвалось сопрано.
Без сорому і догани,
Земле, живи колисана!
Зорепречиста мадонна
Світ у цвіту спородила
І притуляє до лона
Пристрасна, тисячокрила.
* Festiwo (італ.) -святково.