Марія Дружко / Біографія Марії Дружко

Молода письменниця Марія Дружко народилася 1983 року в селищі Карнаухівка Дніпропетровської області. Закінчивши середню школу №38 із золотою медаллю, дівчина вступила до Дніпропетровського національного університету, де сьогодні навчається на п’ятому курсі. Творчим стартом для Марії стало коло друзів у дніпропетровському дитячому кіноцентрі «Веснянка» та членство у Спілці творчо обдарованих дітей Дніпропетровщини. «У той період, — пригадує вона, — Ми брали участь у різних громадських та творчих заходах, їздили до Києва, Одеси та інших міст!». Тож не дивно, що Марія Дружко є лауреатом премії обласної державної адміністрації «Обдаровані діти — надія України» (1999, 2000 рр), лауреатом всеукраїнського літературно-мистецького віча «Собори наших душ» імені Олеся Гончара (1998, 1999, 2000рр.) та міжнародного конкурсу «Морський коньок» (1998 р); лауреатом обласної премії творчо обдарованої молоді ( 2003, 2004 рр.)

Паралельно з мандрами була наполеглива робота з дніпропетровськими письменниками, з-поміж яких значну роль у формуванні творчого досвіду Марії відіграв Микола Антонович Миколаєнко, мудрий учитель і порадник не одного вітчизняного письменника, добра і щедра людина з великим серцем, повним поезії та любові до ближнього. Відтак поступово, титла за титлою , народжувалися поезії Марії Дружко. І це незважаючи на значні проблеми зі здоров’ям. От що писав з цього приводу дніпропетровський поет Григорій Бідняк : «Вірші Марії Дружко з’явилися з безмежжя ночі. І це тому, що поетеса з п’яти років не бачить світу: ні неба, ні зірок, ні розквітлої яблуньки. Проте внутрішнім зором бачить все, що діється навколо. З дитинства пише вірші. Своєю поезією і саме через поезію Марійка прагне вирватись з безмежжя ночі, побачити світло сонця, чаруючу красу землі:

Нап’юся неба, надивлюся сонця, Забрьохаюсь у вранішній росі…

Не кожен зрячий спроможний так відчути навколишній світ. Надзвичайно багата уява Марійки народжує яскраві образи:

Розхлюпав ранок молоко туману, Стьмяніли зорі в глибині небес…

Дивуєшся не лише її поезії, а ще й тому, що ця дівчина чудово грає на роялі, сама пише музику. Марія Дружко має справжнє творче обдарування».

Сама ж Марія пише про своє життя так:

Вступ до Національної Спілки письменників України, який відбувся у квітні 2003 року, письменниця сприймає, як нову сходинку на творчому шляху, сходинку але не фініш. «Сьогодні, коли за душею маю три поетичні збірки, я почала відчувати смак і до прози, — зізнається дівчина. — У житті є таке, що важко передати поетичним словом. До того ж, у прозі також є своя ритміка, мелодія. Щодо поезії, то й тут безмежний простір для пошуку, для створення нового у поєднанні з древнім». Серед новинок, представлених у доробку Марії Дружко, є розробка жанрів симфонії та сюїти у віршах. Як відомо, сюїта і симфонія — давні музичні жанри. Однак трансформація їх у словесне мистецтво — явище не таке вже й розповсюджене. Крім того, приклад Марійчиних літературних авторитетів (Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Марини Цвітаєвої, Володимира Маяковського) надихає її на нові творчі ідеї. «Вважаю, що для людини мистецтва найважливішим є рух вперед. — каже письменниця. — Про це, гадаю, не двозначно сказав ще Гете у своєму „Фаусті“. Якщо митець захоче зупинити мить, аби насолодитися досягнутим, неминуче настане його творчий крах».

Про тематичну своєрідність своєї поезії Марія Дружко пише : " Одним з головних завдань літератури я вважаю виховання свідомого громадянина своєї держави та людини гуманної, миролюбної. Тому-то пробую свої сили у громадський ліриці («Жорстокий рай», «Україні», «Триптих» тощо), тематика якої : виступ проти відмови від Батьківщини, корупції та розпалювання воєн. Крім того, приділяю увагу філософському спрямуванню творів — звідси і наявність поезій — медитацій спрямованих на переосмислення власного існування та життя оточуючих у контексті вічності, Всесвіту, де важко визначити грань між "Я" автора та ліричного героя («Божевільна», «Поет і свічка», «Сіва», «Казка», «Зерна», «Вогонь і сонях» тощо). Пошуки гармонії з природою спричинилися до написання творів у ключі пейзажної лірики, серед яких найяскравішим є «Симфонія в переспівах весни», а також «Світанкова проща», «Псалми світанню», «Диво», «Жмуток сонця шафранного». Основна тема цих творів — взаємозв’язок природи та внутрішнього світу людини. Дотримання традицій римування не перешкоджає мені урізноманітнювати поетичну форму творів. Тож, крім звичного катрена, послуговуюся сонетом, октавою, тріолетом ( «Цвітаєвські тріолети») та ін.

Важливими особливостями своєї творчості на даному етапі вважаю психологізм та глибоке поєднання слова і ритму — музики та поезії. Як результат — поява жанрів віршованої сюїти, симфонії у віршах".

Від себе додам, що Марія не зупиняється на ліричних жанрах, а розпочала освоювати епос — пише казки та оповідання для дітей і дорослих.

Тож побажаємо молодій зірці на ймення Марія Дружко, що спалахнула на небосхилі вітчизняної літератури, свіжих творчих творчих ідей, енергії і натхнення для їх здійснення.