Олена Сатарова / Поезії
Да здравствует царство людское!
Да здравствует царство людское! Заходите в моё.
Здесь вас ждёт паутина и облезшие стены,
Но не верьте увиденному. Не прячьте лицо.
Я достану для вас с чердака манекены.
И прибудут краски в мой дом! Проходите дальше.
Будьте спокойны и небо ищите глазами.
Оно всюду. Позади остался
Теперь всё укрыто яркими цветами.
Кто не нужен, оставайтесь здесь! И цените яркий тон.
Дальше ждут вас камни и верёвки.
Но чей мир с моим (о чудо!) сопряжён,
Пройдёт мимо (как?!) сквозь все уловки.
Здравствуй, наконец, дошедший! Ты пришёл.
В моё глупое, забитое боязнью царство.
Тут лишь я. Есть Бог! Его нашёл!
И теперь твоими станут все богатства.
21.01.2007
Другие
Молчи. Молчи и только слушай.
Твоё мнение — горох об стенку,
Ты — лишь то, чем хотят тебя видеть.
Намажь варенье на гренку
И усиленно кушай,
И не смей уметь их ненавидеть.
НЕ позволительно иметь своё мнение -
Оно даже не капля в море,
А лишь несуществующий крик.
Их истина не в ссоре,
Им плевать на твои рвения.
Кто ты? Надоедливый блик.
Хочешь — не понимай.
Твоё понимание не обязательно,
Твоё существование — выполнять указания,
Выполняй их старательно,
Достоинство роняй,
И придёт благосклонность жданная.
4.01.2007
Дурні!
Проберись до мого серця,
Хіба є різниця, далі ль жить?
Коли я одна — холодна, боса
Хочу у вікно з недуги вить!
Хіба їх, обмежених дівулєк,
Ти жадаєш бачить кожен день?
Хіба світ лиш з пива та танцюлєк
Можеш ти назвать «Не хрень!»
Дурень! Цю твою безцінну незалежність
Я у тебе дудки відберу,
Бо сама, сильніше за натхненність,
Лиш свободу простору ціню.
Дура я! Та дурні ми обоє!
Хоч красиві, творчі, молоді,
В тебе дійсно баб може буть море,
В мене кавалерів до біди.
Ну-то
Ми ж бо вільні без турбот і меж!
То чому ж одна я з самотою,
Та й ти без мене в п"яні гинеш теж.
1.07.07
Хочу я кохати!
Маю чи не маю?
Будем чи не будем?
Звичний світ ламаю,
Лину до безлюддя.
А чому? Ти знаєш?
Ти хоч хочеш знати?
Бо мене вже маєш,
Та чи хочеш мати?
Та чи хочеш бути,
Ти для мене сущим?
Вибач, не відбути,
Тим себе я мучу.
Хочу я кохати!
Просто хочу, чуєш?
Хочу точно знати,
Що мене врятуєш!
В мене така доля —
Від вогню втікати,
Та, як твоя воля,
Можеш це зламати!
Можеш відтворити
З боязкой дитинки -
Пристрасну коханку,
Справжню свою жінку.
3.07.07
Я всего лишь пахну жизнью.
Сочный запах излучают поученья, которые я даю другим.
А ещё прошлое. В нём, может быть, и было немного жизни —
противной, вопиющей, разгульной, но жизни.
А теперь я читаю умные книги и рассуждаю о политике.
Теперь мне не интересно общаться с теми,
кто не видит разницу между словами «надеть» и «одеть».
И путает ненужные, не имеющие веса, но режущие моё сознанье ударенья.
И кому это минус? Скажите кому?
Я одна, и вокруг искажающие МОЮ реальность тени
Я не знаю, что есть правда. И лишь поэтому не вру.
Спасенье для слабых — в уныньи и лени.
А я скажу зеркалу «нет!»НЕ рассыплется?
НЕ разлетится тысячью иголок в бездушье существ?
Банальная рифма, но применим — «откликнется!»
И поставит на безвариантном сером Крест!
Приятно верить, что елисейские поля есть
И на самом деле они на земле — в Африке
Можно
Семантика счастья — разрешённое вето.
А тематики не будет. Я не признАю — останусь
И удел мой — пасти коз и вытирать сопли мужу.
Слишком мало пространства, я в нём только маюсь,
Слишком много меня — шаг в извне…как он нужен!
1.05.2007
***
Купайся в калюжі.
Від берега до берега
Збирай незначущі
Залишки фраз.
Пірнай у багнюку
За білими квіточками,
З товстючими коренями,
Зірви їх враз.
Хочу розповісти
Видумане
Тобі.
Чи собі?
Візьми,
А хочеш – дай мені.
Я заплАчу.
І знов
Оком накину
На сиву імлу.
Під роздачу
Потрапить
Лиш кіт.
В дивину (!)
Той хропе
День у день
На низенькій шафці,
Та займає
Пазурями
Рожеві в квітку капці.
А ти літай за небом.
Може, наздогониш
Досконалість?
Мрійник.
Чи тримай синицю.
І зроби з неї врешті
Журавлика!
Кривдник.
26.08.07
Чи існує диво
- Нащо це тобі?
- І справді – нащо? Коли така йде злива!
- Бери ії собі.
- А можна? То ось що ти мені даруєш!
- Це не все.
- Ні? Світе мій, чи ще веселку малюєш?
- Пишу есе.
- Як назвеш?
- "Якою я бачу свою кохану і сутність ії”
- Сонця візмеш?
- Нема веселки без сонця. Воно палає в тобі.
- Я боюся.
- Повірити в щастя? Я цього боюся більше!
- Загублюся.
- Я не дам тобі. Тепер я певен – ми за все сильніші
- Я вже знаю, чи існує диво. А ти?
- Я навіть знаю, хто ним є.