Вадим Йович / Подвійний Йович: сучасне українське кіно

Олександр Чиж:

Якщо у когось виникне думка, що в Україні неможливо знімати кіно без грошей, я б тій людині радив би звернутися до психіатра. А ще краще до «ПсихеАрта»! Не треба довго думати над попереднім реченням, розшифровка нижче.

Є така людина на ім’я Вадим Анатолійович Гончаренко, керівник проекту «ПсихеАрт», про який докладно Ви можете дізнатися у віртуальній амбасаді проекту www.psycheart.org.ua. А є культова особистість Дніпропетровська Vadym Jovich, котрий разом з Вадимом Гончаренком і здійснює його божевільні мрії (не подумайте чого поганого!). Одного разу Гончаренко примусив Jovichа створити музичний проект «Три крапки…» (у співробітництві з гуртом «Вертеп» та відомим дніпропетровським фотографом Анатолієм Касьяном). Логічною крапкою існування прожекту став концерт в Арт-барі «Середа». Іншого разу виникла потреба вигадати якийсь культовий напій, котрий був би всім до вподоби. Хто тепер не знає про коктейль Jovich (ця нахаба назвала його своїм ім’ям)! Останньою забаганкою божевільної пари була не менш вар’ятська ідея створити кіно. Тим більш, що деякий відеодосвід у Jovichа вже був: два роки тому відбулася avi-action «The Main History Emili», про цю дивну кіношку ви теж можете почитати тут! Отже, повертаючись до сьогоденних подій…

… Мені навіть не хочеться думати про те, які перепони існували в реалізації цієї давньої мрії пана Jovichа, зняти повноцінне кіно. Що це саме «давня мрія», всі дізналися з прес-релізу, що розповсюджувався перед показом фільму. Фільм отримав назву «Кам’яний острів».

Я думаю, що всі розвинені люди знають про цю історичну пам’ятку, що знаходиться під Мелітополем. Дехто вважає, що саме тут зародилася цивілізація; дехто, що в наскельних написах зашифрований якийсь нефіґовий магічний код, котрий врятує чи то людство, чи то планету від людства; є такі, що вважають, що ці малюнки і написи робили стародавні українці. Останніх я би точно відіслав на психіятричну експертизу. Але, без сумніву, Кам’яний острів є однією з найцікавіших археологічних пам’яток планети разом зі Стоунхенджом, єгипетським та індіанськими пірамідами, пустелею Наска. І те, що це місце притягує до себе певні енергетичні струми планети, чи пак є їх ґенератором, у мене сумніву не викликає. Адже подібні мегалітичні споруди не можуть бути просто нагромадженням каміння, а несуть в собі пам’ять тисячолітнього спостерігання за діями людства.

Власне, як ви вже зрозуміли рази чотири, поки все читали, фільм розповідає про Кам’яний острів. Якщо я не помиляюся, це перша художня стрічка, що була знята про нього.

Сюжет кіна вишукано простий. Є дівчина, котра кабінетно досліджує Острів.У неї бувають видіння, під час одного з яких вона розуміє: терміново треба діяти і рушати в напрямку Острову. Рут (ім’я героїні) дорогою підбирає щойно одружена пара, що складається з молодої істеричної дружини і врівноваженого чоловіка. Під час мандрівки їм зустрічається дивний хлопак на ім’я Лісс, що йому теж треба їхати на Кам’яний. Те, що Рут і Лісс знайшли один одного, стає зрозумілим миттєво. Долаючи перепони у вигляді істеричної дружини, вони врешті потрапляють на Острів, де й розігрується головне дійство фільму.

Лісс водить Рут по Островом, знайомить їх. Поступово стає зрозумілим, що кожний з головних героїв прибув сюди, щоби відіграти якусь написану Вищими силами роль. Ясна річ, що в фільмі йдеться про глобальну проблему існування людства, котре треба рятувати в першу чергу від себе. Яким чином? Відповідь була вже дана нам одного разу.

Давати якісь характеристики фільму не хочеться. По-перше, показ був передпрем’єрним, і в силу цього його подивилось максимум 20 людей, включно з операторами місцевих телекомпаній і акторами. По-друге, маючи потенціяльно багато мізків, не завжди виходить використовувати їх на повну потужність, тому потрібен ще один перегляд без барменів і барвуменів, що бігають перед тобою, і тих самих операторів телекомпаній зі своїм операторським причандаллям. Третє, вважаю некоректним розповідати про кіно котре ніхто не бачив. Сподіваюсь тільки, що вас вдалось зацікавити.

Звісно помилки є… Врешті-решт, їх не могло не бути, враховуючи молодість режисера та акторів та некомерційність проекту! Але це не головне. Головне те, що в цій країні ще не перевелися люди, що роблять свою справу не жаліючись на нестачу грошей, незацікавленість влади, не чекають допомоги не від кого. Саме такі прориваються в житті, і дай їм Бог натхнення.

JOVICH FILMS FOREVER!