Михайло Кравчук / Настрій

Що означає: нема настрою чи він є? Що воно таке, що керує тобою? Це невидима сила, яка зачасту непідвладна тобі, це залежність твоя від тіла: лінивого, примхливого, ненаситного емоційно та фізично. Настрій є — тобі подобається, нема — тобі погано, важко, нічого не хочеться. Як часто відбувається зміна настрою? Скажем, за день. Що чи хто впливає на це, хто ж смикає за ниточки, міняючи в тобі заставки — радість, смуток і знову повтор(та зачасту, напевно, смутку чогось більше). Де ж постійність, золота середина (можеш сказати: «фу нудота!», «не цікаво», «чого ж тоді жити, завжди однаково, хіба так можна?»). І все ж таки це можливо і має сенс, і неабиякий. В тебе є вибір: радіти чи сумувати, як глибоко і скільки, і головне: тобі не потрібна публіка для підтримки цих емоцій. Ти сам собі режисер, актор і глядач, в тебе є все і нічого не потрібно: приміщення, сцени, глядачі, обурення, оплески. В будь- який момент можеш зробити собі свято в душі, безкрає свято будь-якого забарвлення, запаху, музики тощо, або також бути в тишині, в безтурботності, в бездіяльності. І тут вже ти керуєш емоціями, замість їхнього керування тобою(якщо вони для тебе ще мають якусь вагу). Бо цей стан можна назвати якось по-іншому: гармонія, спокій, милосердя, добро- зичливість, примиреність. Тут ти вже маєш можливість спостерігати за бажаннями тіла та розвитком думок. Хочеш — дозволяєш тілу, як кажуть, розслабитись до певної міри; так само — планувати в думках якусь справу, або не дозволяти комусь використовувати твій мозок для полігону думок.

Знову настрій… Бо коли немає бажаного настрою, а публіка потребує, доводиться чимось за нього платити, платити багато, бути залежним. А при появі настрою платиш мало — вже й обман, знову чекай рахунок: приходить розбитість тіла, невдачі, немає сил. І знову просиш позику, про яку забуваєш, та сила, яка її дає — не забуває, забираючи силоміць, робить тебе залежним від себе, бо їй це вигідно, ти — її пожива. І так аж до душі та сила може добратися, що й зачасту трапляється.