Мар’яна Максим’як / «Дванадцять пустельних дівчаток»
дванадцять пустельних дівчаток
їхали в старому автобусі
дванадцять пустельних дівчаток
курили кубинські сигари
дванадцять пустельних дівчаток
були в маніякальному одязі
дванадцять пустельних дівчаток
вдяглися у
сьогодні ще зовсім не снідали
дванадцять пустельних дівчаток
найняли номер в готелі
дванадцять пустельних дівчаток
дванадцять пустельних дівчаток
закрили на ключ усі двері
дванадцять пустельних дівчаток
нагі сиділи в кімнаті
дванадцять пустельних дівчаток
заклеїли діри у стелі
дванадцять пустельних дівчаток
знали, що буде о п"ятій
дванадцять пустельних дівчаток
помруть завтра о восьмій. В пустелі.
******
Мені не спиться. Стукає безсоння
З вишневим тютюном…
І курить люльку
В мене за столом.
Ми п’ємо літо із бездонних чарок.
Я наливаю. Після суперечок, сварок
Я вже пліткую про
Чужі провини
Думки
Слова
Показую світлини
А потім… блим!
Безсоння заглядає в ліжко
І я соромлюсь роздягатись. Ніжно
До ранку я отак мовчання ріжу.
Безсоння позіхає мляво
І залишає мені трохи кави.
Кориці б ще… і цигарок
Чи може поцілунок?
Крок…
Фарбую губи, швидко одягаюсь
Пробач мені, що зрання не кохаюсь…
******
Я відчуваю, як стікає час
По моїх жилах і на мої скроні.
Не руш, не руш мої долоні!
Ця гра закінчилась для нас.
А час піском мені шепоче,
Що ти підеш у жовті дні.
О ні, ти не брехав мені…
І кров на стінах не лоскоче.
Тепер я дерево у снах
І моє гілля — твоя пісня
Мені затісно, мало місця…
… Я відчуваю, як стікає час…