Тетяна Гуревич / Зелене
Зелена зимаТоненькими стрілками
Морозними візерунками
На холодному підвіконні
Проростає моя зима -
Зелена цибуля
*****
Птахи сідають на
Що ними з’єднана
З такими ж електричними стовпами.
Ми вздовж доріг народжені сіамські близнюки.
*****
те, що помирає нез’їденим,
ненародженим.
те, що залишається в пам’яті
неперетравленим.
фантомним болем блукає
вирваний зуб
*****
Вийти з машини
На повній швидкості.
Розбитись шматками
Вітру й калюж.
Жовтим листям
Бити в обличчя.
І полетіти високо,
І захлинутися осінню -
Глибокою, пряною.
Торкатися
Довгими пальцями
Холодних думок.
Зігрівати.
Світлом бути,
Жовтим. Ранковим.
Ніжним подихом.
Вічністю бути.
*****
На голову падає небо.
Виколупую свої очі,
Складаю в склянку
Зі штучними слізьми.
Вони там як виноград,
Що ти в мій коньяк кидав.
Йду жити в осінь,
Серед артритних дерев.
З гарячим серцем
І холодною дупою.
*****
Словами
Досі нечуваними,
Обгортаюся
Наче мереживом.
Ніжність
Вилітає блискавкою,
Б’ється об ланцюги гір,
Повертається
В мої груди.
Виходить:
Замість того,
Щоб гріти одне одного,
Зігріваємо
самі себе
власними почуттями.
Килим
Вчора викинула килим,
Що смердів котячою сечею.
Він мене надихав на високу поезію.