Роксолана / Апельсин, або оранжевий помаранч

Помаранч був круглий-круглий. І такий… такий… одним словом, помаранч і все.

Тобто на перший погляд, нічого надзвичайного.

На другий погляд — теж нічого.

А от на третій погляд виникло вже якесь майже збочене бажання здерти з нього нігтями шкірку…

Швидко впитися зубами у соковиту кулю, так, щоб аж бризнуло навкруги…

Жадібно прицмокуючи, потягнути кислувато-солодкувату рідину… Проковтнути її, відчуваючи дрібні-дрібні смужечки…

Потім відірвати шматок… не дуже великий… десь на одну чверть… і майже не пережовуючи проковтнути і його…

При тому так, щоб у куточку рота зібралася така собі краплина жаданого соку, яка нетерпляче й упевнено стече на підборіддя, звідти впаде на чисті джинси…

Ще три чверті турецького цитруса у руці. Обидві руки вже по лікті у соку, бо це якійсь невблаганний процес…

Треба якось доїсти його… щоб швидко, бо скоро з нього все витече і залишаться тільки пісні прозорі плівочки…

Може його увесь разом запхнути?..

Все одно бризкає, і крапає, і стікає… І тепер всюди-всюди є маленькі запашні плямки від помаранча.

Треба вмитися, переписати конспект, випрати джинси і светр, почистити килим…

І все через помаранч.

Мораль: уважно слідкуй за кількістю вітаміну С в організмі