Ольга Фролова / Поезії

Як важко дихає стіна...
Я падаю обличчям в крейду.
Я падаю навзнак душею.
Я падаю... я знаю... я...

Не підганяй – я ж босоніж!..
Не зводь, бо зійде з першим снігом....
Не зводь на ноги свою примху...
Не зводь мене... не зводь... облиш...


***

Буває, іду й приверзеться,
Що вдома чекає мама –
І випурхне, понесеться
Умить земля під ногами...
Ввірвуся до хати просто
Пожбуривши в’язку з ключами,
Наткнусь на вчорашній
                   немитий посуд...
Й заллюся гіркими сльозами.