Дарина Сухоніс / Для тебе

Як дивно…Саме через тебе мені хочеться змінюватись кожного дня, створювати навколо себе щось прекрасне та зважуватись на божевільні вчинки. Саме ти, не здогадуючись про це, даєш мені сили жити таким життям, що не має зупинок. Я почала прислухатися до літнього співу цикад, лічити зірки та розмовляти з вітром. А ти знаєш, що ми говоримо про тебе? Мені хочеться вигукнути на весь світ, але сили вистачає лише на шепіт, адже від почуттів забракло дихання. Ти навчив мене любити похмуру осінь, я більше не боюся сірих злив. Саме через тебе я повірила в нескінченну казку, що почалась так давно, але не має кінця. Як не має кінця нічне небо, яке ми розглядали з тобою, не розуміючи, що ми лише частина Великої гри - герої роману, що давно вже написаний. На моєму шляху з’являлись перешкоди, спокуси, можливості зійти з великої дороги на невідому стежку, але я все одно поверталась. Як повертається кішка, яка раптом вийшла погуляти на самоті теплої літньої ночі. А іноді я думаю, що все несправжнє, бо занадто добре буває лише у світі фантазій, а реальність завжди повертає нас туди, звідки все починалось – у світ проблем та суперечок, мрій, яким не судилось здійснитись. Але все це не про мене, бо у мене, завдяки тобі, тепер є крила – і злетіти можна вище неба, а одного разу просто не повернутися назад. Полетіли?…