Ольга Куришко / Розмова над прірвою

Одного разу, закривши очі, можна відчути себе кимсь іншим.

Одного разу можна про все забути. І просто піти туди, де можна вільно дихати, де ніхто на спитає чому ти вибираєш таке життя.

Безліч питань, безліч звуків, кольорів, пахощів та почуттів є у світі. Але іноді так важко буває повірити у те, що щось можна змінити.

Подивись мені в очі ! Що ти там бачиш ? Втому, байдужість, злість ? Ні ? Тоді що ? Смуток ? Це цікаво.

Чому ти тут сидиш ? Ти гадаєш, що щось зміниться, коли ти це зробиш? Так, небо прекрасне і спокійне. Я також люблю дивитися у небо.

Сидіти і нічого не чекати. Я знаю, як це. Я ще знаю, що її врятую. Навіщо ? Щоб вона повірила у диво. Він зараз прийде і врятує її, бо я нашепотіла йому, і тепер тривога поселилася у його серці.

Вона буде щасливою. А мені вже час йти. Мене чекають. Бо ім’я моє — Надія.