Анатолій Солов’яненко / Проводитимуть конкурс імені Солов’яненка

Концерт пам’яті тенора Анатолія Солов’яненка відбувся в Національній опері. 30 липня 1999-го співак помер від серцевого нападу. 25 вересня Анатолію Солов’яненку виповнилося б 75 років.

У залі Нацопери аншлаг. У партері перемовляються заступник міністра закордонних справ Володимир Огризко та радник президента Микола Жулинський. Концерт розпочинається з 15-хвилинним запізненням, щойно місця в партері займає міністр економіки Анатолій Кінах з дружиною Мариною.

У залі сидять двоє синів покійного 40-річний Андрій і Анатолій, 30 років, та їхня мати Світлана Дмитрівна.

— Батько був єдиним безпартійним українцем, удостоєним Ленінської премії, — згадує Анатолій Солов’яненко. — Із кожних гастролей п’ятсот чи тисячу доларів передавав на будівництво церкви в Козині під Києвом. Сам утримував дитячу музичну школу в селі Мар’янівка, на батьківщині співака Івана Козловського.

Анатолій Солов’яненко-молодший працює режисером у Нацопері. Бізнесмен Андрій Солов’ яненко приїхав на кілька днів до України з Канади. Він живе там із 1991-го.

— Виїхав за день до путчу, — розповідає Андрій із легким акцентом. — Працював перекладачем, менеджером. Сьогодні співвласник компанії, де працює 12 людей. Дружина з 15-місячною дитиною лишилися в Канаді. За два місяці до смерті батько приїжджав до мене. Я допомагав йому готувати у Канаді концерт.

На сцену проектують чорно-білу хроніку 1960-х, на ній Анатолій Солов’яненко виконує пісню «О соле міо» у телепрограмі «Голубой огонек». 43-річний віце-прем’єр Дмитро Табачник каже, що в Києві щодва роки проводитимуть міжнародний конкурс вокалістів імені Солов’яненка. А всі записи співака оцифрують.

В антракті 70-річний поет та екс-нардеп Іван Драч прогулюється у фойє.

— Ми з Анатолієм Солов’яненком з 1968-го по 1985 рік були сусідами, — розповідає він. — Я жив на вул. Суворова, 3, а він — на вул. Суворова, 5. Моя дружина Марія приятелювала з його жінкою Світланою. Ми багато говорили про Італію. Це була перша зарубіжна країна, до якої я потрапив. Анатолій Борисович навчався там, співав, знав італійську мову. Солов’яненко був дуже організованою людиною. Залізно дотримувався розпорядку дня. Коли я дозволяв собі розслабитися, нагадував собі: «Треба жити, як Солов’яненко».

На концерті виступила прима Віденської опери Вікторія Лук’янець. Соліст московського Большого театру Зураб Соткілава виконав «Дивлюсь я на небо». Коли співає тенор Володимир Гришко, у залі дзвонять чотири мобілки.

Олекса Віторчак, «Газета по-українськи»