Максим Шмалій / Без нього

Знову ти бачила в небі двох птахів,

Життя розкололося навпіл,

Життя у темпі сліпого собаки,

В обличчя лиш цвяхи, позбавили правди.

Учора ще бачила, як він приходив,

Горнулась до нього, обіймів жадала,

Прийшов він востаннє учора під вечір,

Зібрав свої речі, сказав - йому шкода.

Холодної ночі чорне обличчя,

Життя мов скінчилось, душа мов померла,

Ти йдеш по квартирі, нічого не бачиш,

Ти знаєш напевне як домовитись з ніччю.

Тепла ванна, свічки, тонкой цівкою в келих,

Набігає вино, його колір як кров,

Келих випьеш вина, кинеш долі, і лезо,

На зап"ястку для крові відкриє мільйони доріг.

Вже солодка дрімота і не чути що в двері,

Стука він, він прийшов, він без тебе не зміг,

Врятувала лиш мить і ключі, що зостались від тебе...

Вони разом тепер, в неї шрами на серці та лівій руці.