Варвара Черезова / ...

У глинянім горнятку стигне чай,

Закінчена картина на мольберті.

Моїх дверей тепер не зачиняй,

відчинені вони завжди - відверті.

Бо таємниць уже не зберегти

і всіх коханців-друзів розгубила…

Я так завзято рвалась до мети,

і так нещадно марнувала крила,

що не одразу втямила, що я

не до зірок, не до небес сягала!

То не стратегія, а вибір навмання

Мені тепер здається: я програла.

У глинянім горнятку вистиг чай,

завмерло все в передранковій тиші.

Моїх дверей тепер не зачиняй,

зайди сюди та обійми міцніше.