Часопис текстів та візій / «…ЖЖ — це такий нонконформістський проект…»
Вже декілька років існує феномен, який називають Живим Журналом. Простіше кажучи, це інтернет-ресурс з можливістю реакції читача. Але не все так просто насправді. Користувачі, так звані юзери, примножуються з лавиноподібною швидкістю.
В чому секрет популярності, надії і загрози Живого Журналу, «Галицькому корреспонденту» розповів один із найвідоміших івано-франківських юзерів ЖЖ — if-ro. До речі, традиція ЖЖ — повна анонімність, тобто рівність усіх користувачів між собою.
Багатьом людям тяжко уявити що це таке - жж. Як б ти пояснив людині, яка ніколи навіть не бачила компютера?
Ясність – це якась інвалідка, бо її вносять постійно. Але ніколи не доносять. Спробуєм внести ясність:
ЖЖ наклалось на інтернет кілька років тому, як голос на дихання. Спочатку-як місце для особистих онлайн-щоденників, тепер це – загальнодоступний Живий інтернет-ресурс, котрий дозволяє кожному власноручно створити авторський сайт будь-якого спрямування або й без, і самостійно довести його до стану публічності, тобто нашарувати чималу кількість читачів - глядачів, завдяки його інтегрованості у велетенську міжнародну спільноту. На відміну від звичайного сайту, ти одразу отримуєш реакцію, взаємодію - феномен коментів (коментарів): часто цей акорд – цікавіший, ніж сам пост (тобто ніж те, на що реагують), коменти перетворюються на хоровий каскад креативу, «дурь» кожного одразу стає «відна».
ЖЖ починається з необрядового «хрещення» - присвоєння собі логіну, алоніму. З часом він, (а отже й твій віртуальний двійник), може стати відомий значно більшій кількості людей, ніж твоє ім`я.
Починається захопливе «сектантство», жижофренія, постійно діючий перманентний флеш-моб, люди доходять до порозуміння на рівні натяків, символів. Мовний простір ЖЖ містить свої коди, змінні плаваючі сленги, наповнені не одразу зрозумілими новобранцям мовними конвергентами і «вивергентами».
Рівень досягнутого суб'єктивно вимірюється співвідношенням кількості юзерів, що зафрендили тебе і терміну існування твого блогу.
Часто зустрічаються тексти, написані краще, ніж більшість журналістських. Зрештою, інколи це й є журналісти або літератори, тільки неконтрольовані. Відпадає потреба спілкування авторів з редакторами менторського типу.
Що тебе підштовхнуло вести свій журнал?
Пробій ізоляції.
Я ще не знав суті питання, але знав йому «ціну».
Старшаєм ми, старшають наші потреби, а ЖЖ – це найкращий уловлювач пам`яті, своєї і по собі. )
Головне – не переборщити, не довести життя до оцифровування, бо пам`яті вже нічого буде уловлювати. Треба тримати правильну дистанцію між собою і ЖЖ, бо між + і – немає межі, чорне - то відтінок білого.
ЖЖ «присаджує» тебе на тебе самого, додає самодостатності, хоча неможливо вихвалятись самодостатністю, бо коли вона є - нема потреби вихвалятися).
В чому полягає феномен жж?
В колообігу людей в он-лайні.
ЖЖ - це такий нонконформістський проект, масовість адептів котрого перетворила в конформістський, але вічнозелений за суттю, тому перше враження щоразу отримуєш вдруге. Тут небуває нецензурного, це стосується також віку користувачів, тут важко стати жертвою моралі.
Щодо культурних продуктів – ЖЖ перетворюється на «чистилище», де в якійсь мірі все диференціюється на те, що варте подальшого життя, і відбувається відбір авторів.
Плюси і мінуси жж?
ЖЖ – це новий, бонусний рівень гри в життя. Писання забирає час в говоріння, і тут відбувається вивільнення енергії: якшо лібідо - то такий зуд, коли свербить на душі, а чухаєш яйця, то в цьому випадку - чухаєш комп`ютерну мишку, тобто відбувається його передислокація.
Люди хочуть створювати шось, розумніше за них самих. Їм властиве бажання хоч якось скористатись з власних креативних можливостей, - і тут ЖЖ відкриває найширші двері. Це – найкраща знахідка для різносторонніх осіб, яким є шо сказати поза сферою професійної діяльності, яким на життя припало не так багато професій, як хотілось би. Якшо з тебе пре - треба дати вихід, шоб не було «душевного токсикозу», бо невиговореність - вона токсична. А ЖЖ - це постійно діюча аудиторія, і навпаки: достатньо обзавестись групою «френдів», рівень поінформованості і розумова цілеспрямованість яких відповідає твоїм інтересам - і матимеш щоденну «френд»-стрічку текстів, новин і розваг без купюр і озирань на роботодавця, зате з «картинками».
Для когось це – власний мистецький проект, можливість самовиявитись, стартовий майданчик публічної появи на світ, для когось – місце для піару власного невіртуального проекту, для когось – «ізба-читальня». Але завжди це – авторський сайт, шанс побути редактором, автором, дизайнером і Л.Подервянським водночас.
Для осіб, схильних до залежності, котрим важко скористатись власною свободою, ЖЖ - це шлях добровільної несвободи. Але, на відміну від інших видів залежності, ця – не руйнує продуктивність, лише переспрямовує. Принаймні, все відбувається на нервовій ноті підвищеної емпатії. А штучна іннервація – це якщо не мистецтво, то його мета.
Кого і що тиби порекомендував читати в жж?
Фрейда. Він був би кращим ЖЖ-френдом для більшості. А з донині діючих суб`єктивно — це izdryk_y, perkalaba_real (котрий говорить, ніби підмітає — після нього питань не залишається), молоді таланти cytrusova, grycja, tysot, oldo, dehfolt, diversey_ua, murzylka, mcheetan….
Щоб перерахувати всіх, треба було б заповнити весь об`єм статті.
Твоє враження від франківської комьюніті?
Невидимість.
Як би ти прокоментував історію з Іздриком його приходу в жж?
Письменники вищого пілотажу, які «відбулись» до виникнення явища ЖЖ, рідко ведуть блоги, - у них кожне слово йде в роботу. І поява тут Іздрика – це вагомий ступінь визнання ЖЖ.
Інтерес ЖЖ-аудиторії, частина котрої кожне його слово читає з великої букви, а частина – рівно навпаки, дискомфортно обмежує його в «рухах». Але найважливіше в цьому, першому епізоді Іздрикової появи – це його редакторська автореінкарнація і поява «ЧЕТВЕРГА № 28», «БЛОГПОСТ», створеного виключно з ЖЖ-постів.
В якійсь мірі, Іздриковий часопис «ЧЕТВЕР» і був паперовим прототипом літературних комюніті ЖЖ задовго до появи доступного Інтернету. Тепер Український сегмент ЖЖ розгерметизовується і матеріалізується
завдяки тому-ж-таки Іздрику. Інтерес до цього числа «ЧЕТВЕРГА» буде експериментально-показовим, в разі успіху можна задаватися метою періодичного друкованого видання за мотивами креативно-найвдаліших текстів і зображень українського сегменту ЖЖ, котрий налічує мізерну кількість учасників - коло 10 тис., українськомовний – вдвічі менший, отже, багато вартісного залишається непоміченим, тому друкована періодична версія могла-б врівноважити ситуацію і наростити аудиторію.
Який вплив має жж на сучасну культуру, політику, життя і перспективи жж?
ЖЖ є першим і 25-м кадрами сучукрліту, сировинною передумовою кінцевого продукту, яким є якесь паперове видання. Талановиті оповідники мають чимраз більше можливостей бути поміченими і опублікованими,- традиційна мрія «пишучих», досить виправдана: при читанні друкованої інформації читачі уважніші, бо обмежені вмістом книги чи журналу. Шансів дочитати значно більше, ніж в онлайні, де багато опиться в морі спокус і банерів, а швидкість поповнення інформації збиває з завислого ритму читання. Це - ніби швидше їж, ніж перетравлюєш.
Щодо політики,- по рівню активування ЖЖ одразу видно періоди збурень в країні, розквітає публіцистика. Окрема тема - злив надлишків енергії емоцій, для цього достатньо зайти в якусь політичну спільноту і бовкнути шось стьобне про регіоналів чи позитивне про Україну - накинуться «проплачені» чорнокнижники і... Всі вони російськомовні, мають ввімкнуту послугу фіксації твоєї ІР-адреси і певний маніпулятивн набір знань. Відомий ЖЖ-юзер Видрін скаржився, що він свого часу породив цю ідею і створював компёютерні «загони» для оприлюднення компромату на опонентів. Тепер вони вийшли з-під контролю і ведуть самостійну «борьбу». Їм в Україні вже ніхто не платить, «но Калінін бєз трубкі уже нє может» Але хай краще вже в неті сублімують по-чорному, ніж на вулицях.
Інше діло – Росія, чи-то Єдіноросія. Там сотворено жорсткі правила поведінки в блогах і все це намащено на фундамент кримінальної відповідальності, отже згодом там відкриватимуть жж-спільноти для ув`язнених )
І навпаки, відсутність блогу вдарила по Тоні Блеру,- він не може продати мемуари дорожче, ніж за третину прогнозованої ціни, бо виявилось, що не вів щоденників, отже не пам'ятає найцінніших деталей. От якби йому ЖЖ))
Найголовніша загроза цього ресурсу?
Ефект власної відсутності.
Відучує відчувати час і відрізняти 5 хвилин від 15 без додаткових, запобіжних від втрати часу, засобів. Це не стосується людей, які вже відспішили своє, для них це – ідеальний вибір )
Розмовляв Олег Гнатів, «Галицький кореспондент»