Данило Плахов / Коли живеш ...Доста...

привіт , коли забувши обіцянки

звертається до крайності в душі

Звеш в рєал дзеркал

В самітності ти бачиш сни ночі

Коли слова то є лиш стогін

Самітно віддаватись течії

І ліжко місто для тортур

Що холод в серці клей в душі

Проклявши нерви й все у собі

Долоні перетворились на кулак

І ніжні ласки випивають кров із скроні

Самітність , нерви та угрози знак

Ті комплекси ти знаєш всі сторонні

Кохання дно , і сни що вічність

Цілує губи, що життя

Збуджує сміття на дії

і прикрі думки що забрало майбуття….