Данило Плахов / Вибач... Доста...

Вибач.........сьогодні знову ніч,

не пам’ятаю коли дивився тобі в очі

ти кажеш: що забув...не в цьому річ

я знов вмирав а може був лиш роботі

Дивився як росте роса на склі

і ходики уважно слухав

рахуючи убиті дні

на квітки перегаром дмухав

палив недопалок вчорашній

а з ним думки випускав у небо

ти кажеш ; “я не можу так....”

але по іншому не треба....

долоні холод, серця .........тук

твої бліді уста і слово........хочу

я знов заснув, в обіймах твоїх рук

лиш не буди, бо все зурочу,

На ранок посмішка не прийде

Ніхто тебе не приголубе

Одежа на підлозі скаже.... ні

Про те, що було ніч забуде

і гулким кроком знов піду

у день, що може бути адом

В потік машин увійде тіло

і розум стане автоматом...

під вечір знов чекати будеш

казатимеш :”осатаній раз”...

а потім зонову все забудеш

як завжди все поглине ніч........