Тарас Прохасько / «Преміальні – на картоплю». Тарас Прохасько став лавреатом премії ім.Джозефа Конрада-Коженьовського
Суботнього вечора 15 грудня у столичному «ПінчукАртЦентрі» відбулося вручення першої Літературної премії імені Джозефа Конрада, заснованої Польським інститутом у Києві.
За задумом організаторів, ця акція має на меті моральну і матеріальну підтримку українських письменників, чия творчість відзначається ориґінальністю, новаторством і універсальністю мистецького послання. А ще, крім усього, вона є доброю можливістю нагадати українцям і полякам про унікальну постать Джозефа Конрада-Коженьовського, народженого в Бердичеві класика англійської літератури. Номінувати претендента на премію могли як приватні особи, так і різні організації. Для цього варто було лише заповнити спеціальну анкету й обґрунтувати висування того чи того автора. Другим етапом конкурсу займалося поважне міжнародне журі у складі Юрія Андруховича, Олександра Богуцького, Тамари Гундорової, Боґуміли Бердиховської і Єжі Онуха. У результаті відбору до фіналу потрапили троє літераторів – Наталка Сняданко зі Львова, Тарас Прохасько з Івано-Франківська і Сергій Жадан із Харкова (його кандидатуру підтримав і «Арт-Вертеп»).
Перед початком урочистостей запрошені мали нагоду поспілкуватися одне з одним, перехилити склянку мінеральної води чи соку, а також підписати книжки номінантів, які проводили автограф-сесію у закутку арт-центру і паралельно роздавали інтерв’ю центральним телеканалам. Щоб витримати інтриґу вечора, ведучий церемонії Олександр Богуцький запросив до слова членів журі (не було лише Патріарха Андруховича) і шановного гостя – посла Республіки Польща в Україні пана Яцека Ключковські. Усі вони так чи так говорили про досвід Конрада, про діалог культур і, звісно, про творчі чесноти Сняданко, Прохаська і Жадана, котрим почергово вручали дипломи фіналістів. Варто зазначити, що саме ці та деякі інші українські письменики добре відомі польському читачеві й більше того – Сергій і Тарас є співавторами книги «Україна» (видавництво «Немрод»), яку, перепрошую за каламбур, в Україні ще не видали.
Коли публіка вже підготовулася до оголошення підсумків, організатори взяли 15-хвилинний таум-аут, як було сказано, для остаточного визначення переможця шляхом таємного голосування. А відтак – знову спілкування, читання книжок фіналістів, соки-води... І ось за якийсь час довгоочікувана мить нарешті відбулася. Ніби на оскарівській церемонії, пан Ключковські дістав конверта і, дещо витримавши павзу, назвав ім’я Тараса Прохаська. У залі – оплески. Новоспечений лавреат вийшов за дипломом і грошовою премією у 21 тисячу гривень у святковій білій сорочці та виголосив інавгураційну промову у властивому йому стилі. Тарас подякував журі та читачам за визнання і, трохи ніяковіючи, пообіцяв усім: «Буду писати далі». Потім до нього буквально кинулися репортери, щоби з перших вуст почути коментарі письменника. Звісно, крім питань про «Ваші враження і відчуття», було й не менш сакраментальне: «На що Ви витратите грошову премію?». Спокійним і розважливим голосом Прохасько відповів, що купуватиме картоплю і моркву. «Що, відразу на всі купите картоплю?». – «Ні, не відразу, а протягом зими».