Оксана Лущевська / Мегаполіс. Дорожня розмітка.

…зима якась беззимна, ну погодься?! вітрини. мегаполіс. кава в склянці.

і ці дистанції. скисають умить ока - сніги, що ледве випали уранці…

…………………………..

дистанції

накреслять дрібні стрілки,

розмітки "хто-куди-чого-навіщо"

безвихідь у очах

зимовим вітром

шмагає, б'є, мов батогом періщить...

............................................

безвихідь у очах…

покручені дерева,

мов роги оленів, врізаються у млість

у млість асфальту – мерзлої дороги,

міцної тверді

схожої на кість.

йдемо удвох

ні слова, лише кроки

і не розмова…так…із слів мазня:

- давно не бачилися…

- впевнена?

- учора?!

- учора…може..

- ще якогось дня?

така розмова,

мовби гра у сніжки:

жбурляй словами…снігу вже нема

лиш небо падає

на цю міську терасу

лиш хмарами…

така у нас зима…

дистанції накреслять

дрібні стрілки -

розмітки болю

вкажуть: «все до біса!»

і мої очі попливуть, мов риби

за сигаретну димову завісу.

чийсь крок

умить розчавить наші тіні

пройде по них зі швидкістю сто сорок

і нас не стане…

на шосейній трасі…

лише авто…

авто…

і темний морок…

……………………………

дистанції -

накреслені вказівки,

розмітки "хто-куди-чого-навіщо"

безвихідь у очах

зимовим вітром

шмагає, б'є, мов батогом періщить...

.............................................

…зима якась беззимна, ну погодься? цей мегаполіс - дистанційна злість

і ці пейзажі: скручені дерева, мов роги оленів врізаються у млість…