Джеймс Бонд / Молодо-зелено. Чому Україна цього року відмовилася від «Оскара»
Чарівне слово для українського кіно
Загалом „тривожно-відповідальна" акцентуація характеру Про українське кіно було сказано і написано вже чимало. Тим не менш, українські кіномитці не хочуть переймати ні секретів Голлівуду з його надзвичайно вимогливим ставленням до кіносценаріїв, ні секретів Кіри Муратової, яка примудряється створювати шедеври на копійчаному бюджеті.... Журналісти вже навіть втратили рахунок спробам підібрати чарівне слово, яке б змусило українських кіномитців таки здійснити чудо-диво, такий собі мега-прорив до глядача. Про те, чому українське кіно ще так і не добралося до Оскара - розмова кореспондентів „Дзеркала тижня" з учасниками кінофестивалю „Молодість".
Те, що у асортименті 37-го Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість» немає великих імпортних зірок, -не дивно. Це вже фірмовий стиль вічнозеленої (зокрема й за цьогорічним символічним забарвленням) «Молодості». Бо головне на форумі - не образи святих-тусувальників, а їхнє художнє втілення на екранах. Тобто головне на «Молодості» - власне кіно. Понад чотирьохсот назв картин - цифра рекордна. І програми цього року підібрано-«розфасовано» із почуттям, із тактом, із розстановкою. Як то кажуть, для всіх категорій шукачів «прекрасного». Три фестивальні обличчя - як три умовні фарватери цьогорічного форуму - незадовго до закриття «Молодості» відповіли на запитання «ДТ».
Вічний революціонер, головний суддя
МОХСЕН МАХМАЛЬБАФ - глава міжнародного журі «Молодості». Цей знаменитий іранський режисер народився в Тегерані п'ятдесят років тому. З 15 років проявив себе як активний борець «за»... У 17 років потрапив до в'язниці, де просидів більш, ніж чотири роки. «Після революції» вийшов на свободу. Згодом зайнявся літературою, кінорежисурою. 1983 року зняв першу картину TobehNosuh. 1983-го - фільм Boycott (розповідь про юнака, засудженого на смерть за свої комуністичні ідеали). Серед інших його кіноробіт - The Cyclist, TimeofLove, Gabbeh, Kandahar. Як зізнався «ДТ» режисер, сьогодні п'ять його фільмів заборонені в рідному Ірані.
- Пане Мохсене, які головні процеси, на ваш погляд, визначають сучасне кіновиробництво в Ірані? Скільки фільмів на рік випускає ваша країна?
- Відразу після революції кінематограф Ірану був узагалі заборонений як такий. Це особливо стосувалося делікатних тем сексу і національної проблематики. Та навіть до того, як відбулася революція, Голлівуд витіснив з іранського кіно все, що тільки можна було. Тобто наше національне кіновиробництво було повністю в тіні. Через два-три роки після революції в кінематографі розпочався процес пожвавлення. Нині в Ірані виробляється багато різних художніх фільмів. Десь приблизно сотня картин за рік. Ці фільми можна розділити приблизно на три категорії: пропагандистські, котрі підтримують діючий уряд; розважальні - їх зазвичай виробляють недержавні приватні компанії; третя категорія - авторське кіно, до якого належить і моя творчість. Можу зазначити, що із цих ста іранських стрічок лише чотири-п'ять заслуговують на увагу. І саме вони є популярними за кордоном. Їх запрошують на різні фестивалі.
- З огляду на неоднозначну міжнародну ситуацію навколо вашої країни, чи не виникає штучних перешкод на шляху іранських картин на світові екрани?
- У нас досі дуже серйозна цензура. В Ірані це переходить усі допустимі межі. Причому цензура як політична, так і релігійна. Бувають ситуації, коли ми не можемо показати свої фільми навіть на екранах рідної країни. П'ять моїх фільмів просто заборонені в Ірані, як і деякі роботи членів моєї групи. Як правило, мені відмовляють у постановці картини ще на стадії створення сценарію.
- На вашу думку, нинішні Канни, Венеція чи Берлін хоч якоюсь мірою відображають тенденції сучасного кінематографу? Чи це вже тільки фестивалі-бренди, у кожного з яких своя улюблена обойма розкручених імен?
- Я все ж таки вважаю, що картини, котрі презентують на таких відомих фестивалях, містять моменти справжньої творчості. Знамениті форуми - це невеликий ринок, де справді можна побачити дуже якісне кіно.
- А ви знайомі чи хоча б чули про якісь українські кінодосягнення?
- На жаль, із українським кінематографом знайомий не дуже... За винятком, звісно, творчості режисера Сергія Параджанова.
- А як зав'язалося ваше спілкування з Андрієм Халпахчі, котрий запросив вас на «Молодість»?
- Ми з Андрієм познайомилися в Каннах. А цього року він запросив мене очолити міжнародне журі. І я радий! Це стало для мене чудовою нагодою подивитися ваше кіно і заглибитися в українську культуру.
- Можливо після візиту до України у вас, як у Йоса Стеллінга, виникне оригінальна ідея пов'язати події майбутньої картини з нашою країною, як це сталося з «Душкою»?
- А чому б і ні?!
«Академіка Корольова» не пустили в Кіноакадемію
АНДРІЙ РІЗОЛЬ - генеральний продюсер компанії «Кінофорум Україна». Уже втретє паралельно з фестивалем проходить «Кіноринок «Молодість» - і це досить помітна «зустріч у верхах» за підтримки саме «Кінофоруму України». Нинішнього року в рамках кіноринку - 20 допрем'єрних показів. А на продаж виставлено близько 500 найменувань картин.
- Андрію, а скільки компаній зголосилися взяти участь у «наших» торгах?
- Цей кіноринок працює у рамках «Молодості». Хоча насправді не належить фестивалеві. Нинішнього року кінопродукцію представляють 56 кінокомпаній, у тому числі українські «Паноптикум», Proproduction, «Аврора-продакшн», Film. ua.
- А які, на ваш погляд, найгучніші допрем'єрні покази?
- Гадаю, це картини «Блаженні», «Академік Корольов». Як на мене, це новий хороший український фільм від режисера Саші Кирієнка «Свої діти». А також «Еротичний дозор» - цикл еротичних новел, які вже отримали приз у Каннах у спецномінації з еротичної тематики. Ще представлені мультик «Баба-йожка та інші», короткометражний цикл фільмів «Три ночі». І однозначний лідер кіноринку - фільм-концерт Ренати Литвинової «Зелений театр у Земфірі». Його з особливим нетерпінням очікують шанувальники співачки і прокатники, для яких рух такого проекту в кінотеатрах - справа нова й несподівана. У стрічки Ренати Литвинової, не сумніваюся, буде дуже широка прокатна доля в Україні. Крім показу, цьому присвячена велика презентація для кінотеатрів.
- Поговорімо про самооплатність українського кіно... У прокаті, звісно ж...
- Більшість українських фільмів, уявіть собі, можуть окупатися. Однак тут питання лиш у бюджеті стрічки. Якщо бюджет картини до півмільйона, то вона може демонструватися лише на території України. А все інше передбачає прокат в інших країнах. Нині прибуток на українському кіноринку становить близько 30-40% на рік. Але ж ми не стоїмо на місці - активно розвиваємося.
- Що ж до «Корольова» режисера Юрія Кари... Це, здається, російський проект?
- Не зовсім так. Фільм позиціонується як спільний українсько-російський проект. Але українська складова все-таки превалює. Бо при створенні картини величезний комплекс робіт був за студією Довженка. Адже нині наша національна кіностудія зовсім не така, як, скажімо, була два роки тому. Тому що з приходом нового гендиректора - Ігоря Ставчанського - студія зуміла повернути всі борги, що накопичувалися впродовж 15 років, й інвестувала великі кошти в удосконалення своїх кінопотужностей. Закуплено, наприклад, модні камери «Оріфлекс»...
- Тільки кому на них знімати? Ось у чому питання... До речі, у чому принципова відмінність нинішнього кіноринку «Молодості» від торішнього?
- Торік на продаж було виставлено 15 вітчизняних картин. І з них 14 продано. На сьогоднішньому кіноринку представлено 13 українських стрічок у допрем'єрному показі. А всього - близько 70 картин. Також на кіноринку задіяні роботи з фестивалю «Відкрита ніч». Майже 60 фільмів ми підтягнули в технічному плані до рівня продажу. Одна з родзинок сьогоднішнього кіноринку - це поява альтернативного українського кіноконтенту для українських же кінотеатрів. Адже впродовж року в кожному кінотеатрі обов'язково знайдеться місце і для цих картин.
- А наскільки серйозно ваш ринковий проект сприймають, скажімо, в Європі?
- Кіноринок у рамках «Молодості», повірте, має європейську ідентифікацію. Тому що до нас охоче їдуть багато закордонних компаній.
- Недавно досить активно прогнозували, нібито від України на майбутній «Оскар» планують висунути того ж таки «Академіка Корольова» Юрія Кари. Чи не дивний вибір? Із погляду як «прописки» цього фільму, так і деяких нюансів його якості (у головній ролі, як відомо, «мильна» зірка Сергій Астахов).
- Якщо вже ви торкнулися теми «Оскара», то розмови про висунення цього фільму від України на престижну премію Американської кіноакадемії не мають під собою серйозного підґрунтя. Адже в Україні страшна плутанина з національним оскарівським комітетом! Його функції, по суті, виконує Мінкульт. А процес формування незалежного оскарівського комітету нині лише у стадії становлення. Гадаю, остаточно сформований він буде лише до наступного року.
«Ім'я», сестро!
ІРИНА ГОРДІЙЧУК - відома українська телеведуча, авторка програм, зокрема і про кіномистецтво («Ім'я», «Своя роль», «Егоїстка»), член Спілки кінематографістів України. Нинішнього року Ірина представляє нашу країну в складі журі «Молодості».
- Ірино, нинішня конкурсна програма, на ваш погляд, повноцінно представляє якісь яскраві течії в кіномистецтві молодих?
- Я не настільки глибоко стежила раніше за тенденціями і напрямами сучасного кіно. Але обсяг і кількість картин справді вражають. Природно, кожна стрічка проходить селекцію. І якщо вона справді відверто слабка, то ніколи не потрапить на міжнародний фестиваль. Однак у вдалій і професійній картині завжди відчувається школа. Такий собі «тил». Якщо це є, то, звісно ж, це міцно чіпляє глядача.
- Як усім відомо, в основному конкурсі «Молодості» від України - фільм Єви Нейман «Біля ріки». У цієї картини і до того була така «багата» фестивальна історія, що це видається якимось перебором...
- Чому «Біля ріки»? Та тому, що існує один незаперечний факт: в Україні знімається замало повнометражного художнього кіно. Навіть таким метрам, як Кирі Муратовій або Роману Балаяну, не завжди вдається знайти гроші для зйомок своїх картин! А за суто українські гроші і взагалі вдень зі свічкою не знайдеш жодного фільму.
- А як же десятки новоявлених продакшн-компаній, які планують «відроджувати» і «нарощувати»?
- Так, продакшн-студій справді багато. Але дуже часто продукція, яку вони випускають, настільки сумнівної якості, що ви мені вибачте...
- Як вам працюється суворим суддею журі «Молодості»?
- Уявіть, досить комфортно! У роботі з колегами-іноземцями в нас чудовий контакт. Вони справжні професіонали. На обговорення того чи іншого фільму в нас іде всього по 15 хвилин. Причому пріоритети, як правило, збігаються. Голова нашого журі - Махсен Махмальбаф - іранець. Він жив і на Заході, але водночас він носій і мусульманської культури. Наприклад, мало п'є спиртного, своєрідно прощається, по-релігійному складаючи руки. Ця людина дуже тонко розуміє кіно.