Іван Тюссо / Ірена КАРПА: «Може, комусь в мені тільки цицьки подобаються?»
Привіт! Дивно, але ти не виглядаєш як секс-маньячка з «Перламутрового порна»!
Та який там секс, про що ти! Буває, приходжу додому, падаю, мов труп, і вирубаюсь. Може, десь і є люди, які постійно займаються сексом – респект і уважуха їм! Але я не бачу сенсу обходити цю тему. Адже трахаються всі! В моїй новій пісні доволі цинічний приспів, але тьолкам подобається страшенно! Бачив би ти, як вони на офісних корпоративах підспівують! Цілком життєва ситуація, чувак звертається до своєї «екси», колишньої: що ж, принаймні, в нас був добрий секс, і по тому! У кого такого не було?!
Певно, тебе, таку «просунуту», багато критикують?
Критика мене дуже потішає. Так, критикують часто. Коли проводжу презентації, з зала приходять цидули. Іноді буває щось на кшталт «Щоб ти здохла, суко!» Ну й що, ридати? Просто рву цидулу – і по тому! Останнього разу був чувак, він з залу кричав: «Карпа, я не люблю те, що ти пишеш, мені не до смаку твоя музика, але ж яка ти чесна!» Приємно, коли навіть ТАКІ щось у мені знаходять. Хтозна, може, комусь в мені тільки сіські подобаються?
Карпа – це свого роду символ емансипованої молодої українки, незалежної, досить цинічної і прагматичної. Цікаво, а як ти ставишся до старшої когорти феміністок – Агєєвої, Гундорової, Зборовської, Забужко?
Боронь Боже мені колись потрапити до цієї феміністичної когорти! Я усіх їх поважаю, але ж погляньте – всі ці феміністки такі товсті, стрижені, фє! Карпа інша, я такою ніколи не буду. У мене чудові стосунки і з чоловіками, і з жінками. Я не вважаю феміністичну проблематику такою вже важливою для України. Як на мене, позиція української жінки набагато крутіша, ніж західної. Нафіга таскати важкі речі, коли це може зробити мужик? Нащо перейматися правилами дорожного руху, якщо можна розслабитися, сказати «я ж дівка!» - і тебе всі пропустять! А от бути сильною і розумною в нашій країні важко. Мені ще не вдавалося знайти чоловіка розумнішого за мене. А прикидатися слабкою я не хочу.
Цікава штука вийшла в мене якось з Ніною Зборовською. Це моя вчителька, мала бути й моєю науковою керівничкою, та якось не склалося. Прекрасна, інтелігентна жінка. Дуже темпераментна пані. Згадала про мене в своїй «Історії української літератури». Була в мене така пісня «В мене на тебе не мокріє», крутилася по М1. Якось Зборовська зловила мене в маршрутці, стала трусити мене, кричати на всю маршрутку: «Ви зганьбили українську жінку! От Руслана на Євробаченні була, вся Україна повстала, а ви – «не мокріє»! Та як так можна! Ви такий роман у 19 років написали, а тепер що?!». Але ж текст там феміністичний! Чому чоловікові можна співати «в мене на тебе не стоїть», а жінці «мокріє» чи «набухає» - зась?!
Ого!
Прикинь! Але найбільше мене ненавидить Оксана Забужко. Якось її спитали, кого з молодих українських письменників вона читає. Забужко каже: Жадана. Але Жадан не такий вже молодий – точніше, за віком-то він молодий, йому років десь 30, а от у плані літератури, то він уже давно крутиться. Когось, питають далі, молодшого знаєте? Тут, як-то кажуть, «Остапа понесло»: мовляв, я читаю все англомовне, іноземне, а щодо всяких там карп, то це все взагалі не література, а суцільний шоу-бізнес, щось негігієнічне! Тьотка, певно, все це довго обмірковувала, і раптом такий вибух на рівному місці! Що ж, можу в свою чергу сказати, що мені не подобається, ЯК пише Забужко – довгий, ускладнений синтаксис, купа ком і тире. Мені ближчий Буковскі. А довжелезними складнющими реченнями я писала, коли була маленька – тоді здавалося, що це піпець як круто! Але ж не в синтаксисі справа. Головне, написати так просто, щоб навіть п’ятирічна дитина зрозуміла, і в той же час, щоб було кілька смислових нашарувань.
Розумна, вродлива… щаслива?
Я не заміжня. Спробую пояснити… Шлюб – це така штука, що руйнує любов. Кохання – річ дуже сумбурна, така-собі виточена біохімічна єдність душ. А шлюб – це взаємоповага, коли у двох людей все «зашибісь», коли є про що поговорити, куди з’їздити відпочити, коли в кайф разом займатися шопінгом. До того ж, якщо в шлюбі зберігається любов, то це призводить до негативних емоцій, сварок, а через це передусім страждають діти.
А одностатеві шлюби?
Та це взагалі подвиг! У всіх інших як? Тато-мама сказали – тре «жоницця»! А геї-лесбійки доходять до цього свідомо, власним розумом. Я знаю кілька таких пар. У «Перламутровому порні» є епізод, коли пара геїв дискутують, хто з них кому husband. Це з життя взято. Я, до речі, живу з двома подружками, вони – лесбійки. Одна поводиться як чоловік, заробляє гроші, командує, друга сидить вдома, губи фарбує. Точно по гендеру!